любив гри в літературу, був соціально заангажованим, що, однак, не завадило йому підтримати нову, модерну гене­рацію поетів української еміграції, які назвали себе Нью- Йоркською групою.

Іван Крушельницький (1905—1934)

Творчість І. Крушельницького вкладається в одне деся­тиліття. З кінця 20-х він стає досить помітною і діяльною постаттю в західноукраїнській літературі і виявляє всебіч­ну обдарованість. Йому належать поетичні збірки «Юний спокій», «Весняна пісня», «Бурі і Вікна»; поеми «Радощі життя», «Залізна корова», «З-над прірви»; драми «Спір за мадонну Сільвію», «На скелях (Каверна № 16)», «Мурий межі»; переклади з німецької літератури, критичні огляди, мистецтвознавчі дослідження «Екслібрис», «Святосляв Гординський», «Георгій Нарбут» та ін.

Народився І. А. Крушельницький 12 листопада 1905 р. у Коломиї в родині інтелігентів. Мати—Марія Слободівна (Марія Степанівна Свобода) була артисткою театру то­вариства «Руська бесіда» у Львові, почасти драматургом; батько — Антін Крушельницький — відомий письменник, автор драм, романів, повістей, редактор журналу «Нові шляхи». У цьому виданні, де згодом опікувався поезією і друкувався І. Крушельницький, часто виступав з розвід­ками з питань будівництва, економіки, тваринництва його брат Б. Крушельницький; другий брат — Т. Крушельниць­кий — писав памфлети, фейлетони, авторську хроніку, знав багато іноземних мов, працював диригентом хору у Львові. Отже, в родині панував дух творчості, і це, звичайно, по­значилося на формуванні особистості майбутнього пись­менника.

І. Крушельницький здобував освіту у Відні (до того бу­ли— гімназія, університет, навчання у Празі). Після цього недовгий час працював на посаді учителя в Стрийській гім­назії, згодом переїхав до Львова. Писати почав рано, дру­кував свої твори в «Літературно-науковому віснику», «Чер­воному шляху» та інших періодичних виданнях. У творчих зацікавленнях поета простежуються впливи західноєвро­пейської літератури, зокрема німецької та австрійської. Зна­ючи кілька іноземних мов, він перекладає з німецької Воль- фа Бірога, Іргіна Егенбрехта, Віллі Р. Фезе, Гуго Гофман- сталя, досліджує Артура Шніцлера, захоплюється імпре­сіоністичною манерою його казок. Одним із своїх учителів

12*

355