Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. XX СТОЛІТТЯ Кни....docx
Скачиваний:
27
Добавлен:
16.04.2019
Размер:
1.86 Mб
Скачать

За останніми даними !, відбувши десятирічне ув’язнення, одержав додатковий термін і помер від паралічу серця влітку 1944 р. на півночі.

Ще до заслання поет, хоча й приглушено, тамуючи сам себе, повертався до свого органічного обдаровання. Дово­диться погодитися із проникливим спостереженням В. Бо- бинського: «давніх психічних станів, що були бальзамом чи, може, тільки наркотиком для душі, не можна позбутися брутально... І вони, як добрі знайомі, до котрих чуємо сла­бість, не раз іще вертаються, захоплюють його істоту, щоб опісля, знову виявивши свою недоцільність і в’ялість, серед боротьби і муки уступати перед зрозумінням конечності активної участі в житейському морі бур» 2.

Відлуння символізму відчувалося і в повнокровній, ба­гатій, закроєній досить своєрідно, образній системі поезії Д. Загула, яка, увібравши й творчо засвоївши позитивні здобутки школи, прямувала до класичної виразності й простоти.

Отже, пізнати багатий творчий доробок відомого поета можна тільки збагнувши весь драматизм його ідейно-есте­тичних пошуків, його непросту, а почасти драматичну ево­люцію. Символістська поезія становить лише одну його грань, Д. Загул — поет-філософ і поет-лірик, критик і теоретик літератури, талановитий перекладач — в історії української літератури посідає певне місце, хоча про себе говорив скромно:

Я не герой, не цвіт, не геній,

Я звичайнісінький робітник,

Що в обстановці цій буденній Ще змалку працювати звик.

Володимир Кобилянський (1895—1918)

Усього 24 роки прожив Володимир Кобилянський, із них неповних дев’ять віддав літературі. Невелика за обсягом його творчість3, яка «не вельми надається до характерис-

1 Див.: Далавурак с., Лесик в. Ужинок бентежного поета //За­гул д. Поезії. К, 1990. С. 25.

2 Митуса. 1922. № 1—4. С. 21.

8 Дві збірки поезій в. Кобилянського «Мій дар» (1920) та «Тво­ри...» (1930) вийшли посмертно.

236

тики» ', засвідчує, що це були роки інтенсивних і напруже­них пошуків власного поетичного голосу. Вірші В. Коби- лянського прочитуються як лірико-драматична сповідь мо­лодої людини, а його ім’я вписується у ряд талановитих митців, котрим судилося коротке життя (В. Чумак, Б.-І. Антонич, В. Симоненко). Можливо, саме напруга їхніх емоційно-інтелектуальних сил перед невідворотністю фату­му виливалася в непересічні твори.

Народився В. Кобилянський 27 серпня 1895 р. в м. Ясси (Румунія) у сім’ї кравця. Дитинство пройшло в Чорткові та Чернівцях, тож недаремно називав він себе «соколом з гір зелених Буковини», «тінню Довбуша», «Черемоша ду­хом». Навчався у німецькій початковій школі, Чортківській німецько-українській гімназії, яку за браком коштів не за­кінчив; у семінарії; вчителював в одній із народних шкіл Буковини, де мав нагоду переконатися, що «учительство — не його фах і хист»2. Ще будучи гімназистом, підготував поетичну збірку «Між лататтям», яка так і залишилась рукописною. Дебютував фейлетонами, віршами та опові­данням «Клево» на шпальтах газети «Нова Буковина» у 1912 р.

Точно не відомо, чому В. Кобилянський восени 1913 р. переїхав до Києва, покинувши рідну Буковину, за якою мав відтоді у серці щемливу «тугу одвічну». Ситуація «ду­шевного переключення» виявилася для вразливого юного поета болісною («душу надломив, спинив рої надій») І значною мірою визначила мінорні настрої його поезій, при­наймні трьох наступних літ, сповнених ностальгічних суму­вань за малою батьківщиною («Пісня», «Три роки, як кинув я...», «Там, де Черемош...», «Я вас кинув», «У тебе, коханий мій краю» та ін.). Його «буковинська патріотика» (М. Зеров) — щира й безпосередня. Поет раз по раз нази­ває Наддніпрянщину чужиною, «зітхання співучі й дарунки свої небагаті» він посилає гуцульському краю, на його ре­гістри «настроює арфу свою». Рівній, ясній та мелодійній поезії цього періоду властива позаметафорична будова образів. Автор дуже уважний до віршованої форми, вже в раннього В. Кобилянського зустрічаємо тріолети, сонети, октави, секстини.

Про поетичну лектуру поета залишив свідчення його побратим літературний Д. Загул: серед авторів, якими той зачитувався,— В. Брюсов і Бальмонт, Тетмайєр і М. Ко-

1 Зеров м. Володимир Кобилянський // Кобилянський в. Мій дар. К., 1920. С. 8.

2 Кобилянський в. Твори. К-, 1930. С. 11.

237