Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. XX СТОЛІТТЯ Кни....docx
Скачиваний:
27
Добавлен:
16.04.2019
Размер:
1.86 Mб
Скачать

"її виразником. Це поет перехідної епохи — від української класичної традиції, яку він освоїв і розвивав, до україн­ського неоромантизму з його імпресіоністичними, символі­стичними та експресіоністичними образно-стильовими течія­ми. Поетична творчість Г. Чупринки виразно засвідчує свою близькість до фольклору, пісенних традицій. Він був нова­тором форми, творцем нових, оригінальних ритмів і рим, а пісенність, милозвучність його звукопису вражає й захоп­лює. Сучасник із розумінням сприймає і його загострено емоційні обурення з приводу марних, спекулятивних «зма­гань» метушливих «борців за національну ідею», «фальши­вих пророків», фарисеїв, цинічного міщанства. Щирим було поетичне звернення Грицька Чупринки до пам’яті Т. Шев­ченка, Лесі Українки, М. Лисенка...

Відповідально й самокритично він звертався до нащадків:

То серце співало, то з серця лились Вабливі, хоч змучені, згуки!..

Чи вдячний нащадок згадає ж колись Співцеві страждання та муки?

Микола Філянський (1873—1938)

М. Філянському судилася в літературі незвичайна доля. Коли він писав вірші, що уклали його першу книжку «Лі­рика», то зовсім не гадав, що критики шукатимуть у ній лише суголосність з громадсько-політичним життям нового століття чи вимірюватимуть її новаторськими пошуками модерністів, а самому авторові закидатимуть «містику» й «декаданс». М. Філянський не дбав про свою участь у літе­ратурному процесі, його потяг до поезії був зумовлений суто потребою духовної самореалізації. Видав поет три книжки: «Лірика» (1906), «Саіепсіагіит» (1911), «Цілую землю» (1928). Цілісної стильової системи не створив: в його твор­чості споглядальність і філософська розміркованість сусі­дять з переспівами Т. Шевченка й Л. Глібова, символістська неозначеність образу — з реалістичною прозорістю пейзаж­ного малюнка, релігійні мотиви — з епікурейськими. І попри все, М. Філянський був поетом із своїм голосом, йому суди­лося стати предтечею символізму, підготувати шлях укра­їнським неокласикам.

У ньому, відзначали критики, приховано «обдарованого поета» (М. Зеров), він — «безперечний талант» (Г. Хотке- вич). «Коли хто кохається тільки в віршах на «громадські