Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. XX СТОЛІТТЯ Кни....docx
Скачиваний:
27
Добавлен:
16.04.2019
Размер:
1.86 Mб
Скачать

дим поетом особлива манера, пафос, стильова оригіналь­ність переконували навіть вульгарних нівеляторів худож­нього розмаїття у літературі.

Найточнішим, на нашу думку, у критичній оцінці збір­ки був Я. Савченко: «Я не знаю нічого кращого в україн­ській поезії останнього десятиліття щодо такої шляхетно­сті думок, такого міцного й суцільного пафосного піднесен­ня і, нарешті, такої широти й людяності мислення. Це тим паче вражає, що Влизькові всього... 19 років» ‘. Ці думки критика підтверджують твори поета.

Хто ж він — цей талановитий юнак, який спалахнув яс­кравим метеором на літературному небосхилі України в другій половині 20-х рр.? Біографічні дані про поета над­звичайно лаконічні (що характерно для багатьох репресо­ваних письменників). Народився О. Близько на станції Боровйонка Крестецького повіту Новгородської губернії 17 лютого 1908 р., де його батько служив дяком, псалом­щиком. Там і почав навчання, продовжуючи його у бать­ковому селі Сигнаївка на Звенигородщині. У 13 років важко перехворів на скарлатину і втратив слух. Ця травма компенсувалася вольовим розвитком пам’яті, начитаністю: книжка стала для нього одним із основних джерел фор­мування художньої та соціальної свідомості. Але поезія О. Близька не була книжною. Навчався також у Київсько­му інституті народної освіти.

Перші віршовані спроби О. Близька (як і В. Сосюри чи М. йогансена) написані російською мовою. Початківець зазнав впливу лірики Плєщеєва, Надсона, В. Маяковсько- го. Українську мову йому довелося опановувати самотуж­ки. Як оригінальний поет він дебютував віршем «Серце на норд» у редагованому Б. Антоненком-Давидовичем «Гло­бусі» (1925. № 22). Та писав за інерцією і російською: у фонді рукописів ЦНБ АН України зберігається, напри­клад, «Песня о боцмане Кравце» 2.

Голос громадянського сумління пролунав у вірші «Пое­тові», опублікованому в першому номері створеної як ор­ган ВУСППу «Літературної газети»: «Не лицемір, поете, серцем, І не роби із нього шарж: — Замало глянути крізь скельця На бунт, виспівуючи марш».

Книжка «За всіх скажу» сприймається як відповідь на гострі питання, поставлені дискусією 1925—1928 рр., про шляхи розвитку української літератури. Для багатьох су­часників прихід О. Близька до «Нової генерації» видався

1 Див.: Життя і революція. 1927. № 5. С. 272.

2 Архів цнб ан України. Ф. 75. № 23.

409

вкрай несподіваним. «Як потрапив талановитий Близько в- коло Семенкових сателітів, я й досі не можу зрозуміти»,— дивувався Л. Первомайський '. А втім, така, на перший погляд, загадкова «метаморфоза» мала свої причини, одну з яких О. Полторацький пов’язував з товаришуванням О. Близька з панфутуристом Г. Шкурупієм 2.

Ще 1924 р. молодий поет з’явився у київській газеті «Більшовик», де зосереджувався «Комункульт» на чолі з М. Семенком, який, за спогадами М. Бажана, охоче гур­тував творчу молодь3. Як повідомляла ця газета (1924, 22 берез.), О. Близько вже брав участь у заходах футу­ристів; а М. Семенко опікувався і здоров’ям молодшого колеги, зокрема, під час спільної подорожі у Німеччину

  1. р.4

У колі «Нової генерації» він не дуже заглиблювався у футуристичні теоретизування, настанови «укрліфу» спри­ймав лише емоційно: йому імпонував пафос заперечення життєвих та художніх стереотипів, поривання до нової ес­тетичної якості тощо. Не слід забувати й психологічних особливостей молодості — підвищеної чутливості та макси­малізму, посиленого «мозкового штурму» узвичаєних цін­ностей.

Певна річ, авангардизм звужував масштаби багатогран­ної естетичної свідомості О. Близька. Його категоричні, хоча й типові для того часу, виступи «проти лірики» зу­мовлені саме футуристичними впливами. Заперечуючи пое­зію як «емоційно насичену річ», а відтак — уподібнену до романсів, неофіт «укрліфу» проголошував, всупереч влас­ній творчості: «Емоцій не хочу. І з ямбом у мене покін- чено»5. Він вдавався здебільшого до сатири з метою ти­пової для авангардизму епатаціі міщанських смаків, «пе­релицьовував» класичні жанри, наприклад, одну, зумисне вульгаризуючи її,— «Ода міщанинові», «Обивателіада» тощо. Подекуди поет видається надміру «зухвалим» у де­формації художніх норм, як у «Міщанській стратегемі», змальовуючи «завулки темної ночі», які «роздирає дзвін гітари», де «живуть Петрарки в кльошах».

1 Первомайський Л. Обіцяння і здійснення. С. 148.

2 Полторацький О. Олекса Близько // Рад. літературознавство. 1967, № 5. С. 69—70.

3 Див.: Бажан М. [Вступне слово] 11 Семенко М. Поезії. К., 1985.

С. 9.

4 Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН Ук­раїни. Ф. 156. С. 96—98.

5 Близько О. Проти емоціональних романів // Універсальний журнал. 1929. № 6. С. 23.

410