ускладнювати стосунки з варягами. Душа Ярослава бо­лить, але він віддає дочку Єлизавету за норвезького витя­зя, зміцнюючи союз із північним сусідом.

Хоч як мені тяжка дочки утрата,

Прощай, Гаральде, Русь понад усе.

Складна роздвоєність між державним.обов’язком і люд­ськими почуттями тим болючіша, що вся політична діяль­ність князя, спрямовувана в мирне будівниче річище, часом змушувала його підносити меч, а іншим разом — вкладати зброю в піхви, коли її слід застосувати.

Отже, по-своєму правий Журейко, висловлюючи погляд народних низів на політику Ярослава:

Раніш ніж храми будувать святі,

Годиться правду ствердити в житті.

І. Кочерга замислив «Ярослава Мудрого» як історичну тра­гедію. Однак деяка ідеалізація образу великого князя не дозволила автору домогтися по-справжньому трагедійного звучання твору. Як романтична драма «Ярослав Мудрий» є високим досягненням в українській літературі.

У повоєнні роки І. Кочерга основні творчі сили віддає роботі над драматичною поемою про Т. Шевченка «Про­рок» (1943). Однак п’єсі забракло головного — повнокров­ного й глибокого образу Кобзаря.

Помер І. Кочерга 29 грудня 1952 р.

Іван Дніпровський (1895—1934)

Свого справжнього прізвища (Шевченко) І., Дніпровсь­кий не поставив під жодним зрілим твором. Початківські спроби ще рясніють підписами на зразок «Кобзаренко» чи «І. Ш.», але пізніше—тільки Іван Дніпровський. Вибір цей був не довільний, а навіяний місцями дитинства і юнос­ті майбутнього письменника. Народився він 9 березня 1895 р. в селі Каланчаку на Херсонщині в селянській ро­дичі, а гімназіальну освіту здобував у містечку Олешках.

Репресій І. Дніпровському пощастило уникнути, але його твори одразу по смерті були вилучені з бібліотек, а історики літератури писали про них з осторогою. Основним «аргументом» при цьому була приналежність письменни­ка до ВАПЛІТЕ.

Входив у літературу І. Дніпровський нелегко. Спочат­

720