верес, і вологий мох...» та ін.). І є в «осіннього» поета вра­жаючий, сповнений, за словами І. Драча, «трагічного опти­мізму» вірш «Пильніше й глибше вдуматися в себе...». Передана в дусі наймодернішої «електронно-космічної об­разності», вщерть насичена сьогоднішньою науково-техніч­ною лексикою картина геніальної праці людського мозку, що продукує мисль — вищу закоханість Бажана, раптом обривається сповненим безмірного трагізму гамлетівським вигуком:

Хвилястий трепет корок і підкорок,

Мигтливий код вмикань і вимикань.

Ще глибше в себе, здивувавшись, глянь, —

А потім що? А потім... Бідний Йорик!

«Прощальна» лірика наче домальовує образ М. Бажа­на, кладе сердечну барву на чоло поета-мислителя.

М. Бажан у світліші періоди своєї творчості був поетом невтомно шукаючої творчої думки, яка могла піддаватись, особливо за несприятливих суспільних умов, згубним ілю­зіям, впливам облудних міфів, але вміла й чесно долати їх, створюючи цінності, орієнтовані на гуманістичні, вселюд­ські критерії. Українську поезію XX ст. він збагатив висо­кою культурою слова і образу, філософською напругою мислі, став прикладом суворого і постійного опору бездум­ному сентименталізмові, лінивому епігонству, провінційній вузькості; засвідчив широту інтелектуальних, загально­культурних обріїв.

М. Бажан залишив і цінну спадщину в інших галузях літератури. Передусім, він був визнаним майстром поетич­ного перекладу, його перекладацькі інтереси охопили і письменство Сходу та Заходу, а також слов’янські літера­тури. Перекладав Бажан і грузинських поетів (Руставелі, Гурамішвілі), і узбецьких (А. Навої), і бенгальських (Р. Тагор), майстрів поетичного слова Росії (Пушкін, Ма- яковський), Білорусії (Я. Купала, М. Танк), Польщі (Міц- кевич, Словацький, Норвід, Івашкевич), а в останні роки його приваблювала класична німецька поезія — Гете, Гельдерлін, Р.-М. Рільке. Його інтерпретацію «Витязя в тигровій шкурі» Руставелі в Грузії вважають найдосконалі­шою в слов’янських літературах. А про переклад М. Ба­жана поеми В. Маяковського «Хмарина в штанях» Л. Ви- шеславський писав, що винахідливість, наполегливість, майстерність перекладача в передачі образної, лексичної, синтаксичної системи оригіналу видаються гідними по­диву >.

1 Див.: Про Миколу Бажана. К-, 1974. С. 180.

4І7

Мемуари М. Бажана про його сучасників, яких він знав і любив (О. Довженка, Ю. Яновського, Л. Курбаса, В. Василевську, Л. Первомайського, С. Чіковані, Є. Ча- реица та ін.), відносять до поетичної прози, хоча яскрава образність і ліризм тут зовсім не заважають психологічній проникливості авторських характеристик і спостережень, зокрема, й певних самокритичних визнань.

Літературознавчий доробок поета присвячено класикам українського письменства (Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, В. Стефаник), а також авторам, яких він пере­кладав, пишучи грунтовні передмови до українських ви­дань їхніх творів (Ш. Руставелі, Д. Гурамішвілі, В. Ма- яковський, Ц. Норвід та ін.); деякі його літературно-кри­тичні статті звернені до постатей новочасного письменства Слов’янщини і Заходу — Я. Івашкевича, Ж. П. Сартра, Г. Белля та ін.

Багатогранність духовних зацікавлень М. Бажана може ще раз ствердити правомірність слів О. Гончара про авто­ра «Нічних концертів» як людину «могутньої творчої не­втоленності» '.

Олекса Близько (1908—1934)

«Коли вийшла Влизькова книжка «За всіх скажу», нам треба було зрозуміти, що всі ми початківці, а він п о е т»,— згадував Л. Первомайський². Тогочасні критики дали напрочуд високу оцінку поетичному дебютові молодо­го автора, що стався 1927 р. Визнання перспективного та­ланту засвідчила і третя премія Наркомосу УРСР, прису­джена поетові за цю збірку.

Вже той факт, що запеклий викривач романтизму Б. Ко­валенко, який підспівував сумнозвісному гаслу «Геть Шіл- лера! Жодних компромісів з романтизмом ми не допус­каємо» ³, спромігся таки визнати естетичну вартість доробку О. Близька як «насамперед романтика револю­ційного», «одного з небагатьох представників революцій­ного романтизму»⁴, свідчить про те, що заявлені моло­

¹ Карбованих слів володар. С. 136.

² Первомайський Л. Обіцяння і здійснення // Вітчизна. 1968. № 2. С. 148.

³ Коваленко Б. Ще про стилі: Виступ на Пленумі ради ВУСППу від 22 травня 1930 р. //Молодняк. 1930. № 6 (42). С. 78.

⁴ Коваленко В. Літературно-критичні статті. К., 1962. С. 273—281.

408