Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. XX СТОЛІТТЯ Кни....docx
Скачиваний:
27
Добавлен:
16.04.2019
Размер:
1.86 Mб
Скачать

8 грудня 1934 р. В. Підмогильного заарештували як учасника вигаданої в зв’язку з убивством С. Кірова групи терористів-контрреволюціонерів. У березні 1935 р. його, разом з Є. Плужником, В. Поліщуком, М. Кулішем та інши­ми сімнадцятьма підсудними, було засуджено до ув’язнен­ня в спецтаборах. Потім письменника вивезли на Соловки, де після повторного перегляду справи особливою трійкою УНКВС Ленінградської обл. його розстріляно 3 листопада 1937 р.1

У таборі В. Підмогильний написав ще кілька оповідань, невеличку повість і навіть роман про колективізацію «Осінь, 1929». Про все це відомо лише з його стоїчно-спо­кійних листів до матері та дружини...

У 1956 р. Військова колегія Верховного Суду СРСР ви­знала відсутність складу злочину і повністю реабілітувала митця.

Невідомо, як далі розвивалася б творчість В. Підмо­гильного, але можна впевнено сказати, що з її штучним і жорстоким вигубленням зломилася одна з найоригіналь- ніших гілок української радянської літератури — інтелек­туальна проза. Психологічний реалізм, поєднаний із філо­софським осмисленням незворотної самоцінності кожного індивіда — ця ідейно-стильова домінанта, органічно виро­стаючи з класичної української літератури, мала в особі

В. Підмогильного за нових суспільних обставин послідов­ного і яскравого виразника. Більше того, він зумів сягнути синтезу набутків європейської класики. Але така проза і такі герої не імпонували тогочасній ідеологічній сис­темі. їй були потрібні белетризовані агітки з чорно-білою розстановкою персонажів — рупорів політичних наста­нов.

Відродження інтелектуальної прози настало в 60-х рр. переважно в творчості тоді ще молодих Б. Харчука, Є. Гу­цала, Вал. Шевчука, Ю. Щербака, Р. Андріяшика. Що­правда, це покоління читало твори В. Підмогильного, лише беручи їх у приватних книгозбірнях. Жодна збірка його творів не вийшла аж до другої половини 80-х років включ­но, в усіх дотеперішніх академічних і вузівських курсах історії української літератури він подавався як проповід­ник песимізму й скептицизму, над яким, мовляв, тяжіло «декадентське», «натуралістичне», одне слово «дрібнобур­жуазне» сприйняття революційних подій.

Тільки зараз відкриваємо неординарну особистість,

1 Див.: Коли загинув Валер’ян Підмогильний? // Україна. 1989. № 28. С. 10—11.

532

талановитого письменника, чиї твори «без натяжок маємо підстави зарахувати до класики української пожовтневої літератури»

Микола Хвильовий (1893—1933)

Багатогранна творчість, незвичайна постать М. Хвильо­вого мали величезне значення в літературному процесі 20-х років, справляли значний вплив на розвиток україн­ського письменства, культури, суспільно-політичної думки всього XX ст. Неперевершений майстер малої прозової форми М. Хвильовий, після М. Коцюбинського й В. Стефа- ника, витворив у нашому письменстві власний стиль, своє­рідний різновид лірико-романтичної, імпресіоністичної но­вели. Уже вихід першої новелістичної збірки «Сині етюди» засвідчив непересічність таланту молодого прозаїка, а на середину двадцятих років він став визнаним лідером ціло­го літературного покоління, власне, і він започаткував зна­мениту літературну дискусію 1925—1928 рр. і був незмін­ним детонатором гострої критичної полеміки про шляхи розвитку пожовтневої української культури.

Чому ж, попри все мовлене, впродовж понад півстоліт­тя не лише твори, а й саме ім’я М. Хвильового було під за­бороною й майже невідоме широкому читачеві? Відповідь на це запитання не збагнути без осмислення всього життє­вого й творчого шляху митця, котрий був сином своєї доби й розділив багато її високих поривів та прикрих ілюзій.

Народився М. Фітільов (справжнє прізвище письменни­ка) 13 грудня 1893 р. в селищі Тростянець на Харківщині (тепер Сумської області); навчався у початковій школі, в богодухівській гімназії. Брав участь в першій світовій вій­ні саме в окопах, серед солдатської маси усталюються йо­го демократичні, частково й більшовицькі симпатії. З 1921 р.— він у столичному Харкові, де й дебютує як поет. Самобутній голос автора збірок «Молодість» і «Досвітні симфонії» не загубився в поетичному розмаїтті перших пореволюційних років. Та все ж за творчим обдарованням М. Хвильовий був прозаїком, він сам це скоро відчув і піс­ля виходу другої збірки до поезії звертався лише епізо­дично.

Поява «Синіх етюдів» (1923) справила вибухове вра-

1 Шевчук в. У світі прози Валер’яна Підмогильного // Підмогиль- ний в. Місто. Роман, оповідання. К-, 1989. С. 13.

533