Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. XX СТОЛІТТЯ Кни....docx
Скачиваний:
27
Добавлен:
16.04.2019
Размер:
1.86 Mб
Скачать

лізації, техніці, з розвитком якої автор пов’язує надії на кардинальні зміни в житті людства:

Прийде машина

з новою красою,

З новими кодексами правди.

Рішучим запереченням зужитих форм і відмерлих, як тоді здавалося, цінностей, ствердженням торжества вивіль­неної перетворювальної енергії людини вирізняється «Пое­ма зневаги» (1919). Проте загонисті гасла автора таких тво­рів, як названа поема, чи «Циклони» (1922), навіть зважаю­чи на психологічну атмосферу епохи, сприймаються сьогодні з настороженістю. Рвійне бажання збудувати новий, хай і незрівнянно кращий, як уявлялося, світ на уламках осто­гидлого старого не виправдовує бездумної зневаги автора до непроминальних цінностей.

Короткочасна спроба знайти себе в футуризмі мала для

О Слісаренка певне позитивне значення лише в стильовому плані, прискорила його відхід од сентиментальних штампів ранньої поезії, посприявши розкутості письма, збагаченню кола тем і образів. Особливо це стане помітним у новелі­стиці.

Письменник виступав прихильником динамічної, гостро- сюжетної новели, і саме його мала проза вирізнялася на тлі тогочасної, переважно лірико-імпресіоністичної, літера­тури. Лірична тональність була панівною у творчості моло­дих українських митців — М. Хвильового, А. Головка, І. Ми- китенка, Г. Косинки. На думку О. Дорошкевича, котрий уже 1928 р. вирізняє М. Хвильового, О. Слісаренка й Г. Ко­синку як найвидатніших сучасних прозаїків, «Слісаренкова новела цілком протилежна психологічній новелі імпресіо­ністичної школи; вона позбавлена ліризму і всю свою увагу скупчує на динамічному розвиткові фабули»1.

Разом з кількома молодшими літераторами О. Сліса­ренка зараховували до групи «сюжетників», що активно за­явила про себе в 20-ті рр. Теоретиком групи був Майк йо- гансен, автор праці «Як будується оповідання». Увага пред­ставників групи до гострого, навіть авантюрного сюжету, намагання будь-що зацікавити читача, орієнтація на таких письменників, як О’Генрі, Уеллс, була своєрідною реакцією на тогочасне захоплення імпресіонізмом (що породив безліч епігонів, засилля «слов’янської недисциплінованості з до­датком українського пан-ліризму» — М Доленго).

1 Дорошкевич о. Українська література: Підручник. X., 1928. С. 389.

588

Формалістичні надмірності часом завдавали шкоди дея­ким творам О. Слісаренка, М. ИогаНсена, С. Жигалка, Г. Шкурупія. Але водночас ними написані й такі талановиті речі, як «Камінний виноград», «Крючковар», «Авеніта» (О. Слісаренко), «Монгольські оповідання» (Гео Шкуру- пій). Загалом же увага до архітектоніки, незважаючи на наївні лівацькі заклики й присуди, сприяла піднесенню культури письма, приверненню читацького інтересу, отже така увага до сюжету була закономірною. Для відтворення «розбурених до хаотичного стану» емоцій, внутрішнього світу учасників недавніх революційних боїв великою мірою «безсюжетна, спокійна, позбавлена участі автора оповідаль­на форма була так само непридатна,— писав у статті «Про­за взагалі й наша проза 1925 року» О. Білецький,— як фор­ма, перейнята особою самого тільки автора... читач жадав від читання цікавості» *. Цим приваблювали якраз пере­кладні твори.

Слісаренкова творчість досить нерівна, і критичні оцінки її бували часом полярними. 1925 р. вийшли збірки оповідань «Сотні тисяч сил» та «Плантації». Вони принесли авторові визнання як майстрові зовні простої, але захопливої фабу­ли. Саме пореволюційна дійсність, зокрема громадянська війна, була винятково щедрою на неймовірні випадки, зітк­нення, пригоди, дивовижні переплетення людських доль, і О. Слісаренко талановито відтворив усе це в кращих своїх оповіданнях.

Письменника цікавила доля звичайної, «маленької» лю­дини в революції, її здатність протистояти насильству, зна­ходити підтримку в умовах, коли руйнувалися усталені уяв­лення, закони, моральні норми. У оповіданні «Випадкова сміливість» (назва загалом симптоматична для розуміння типу героя в Слісаренкових творах про громадянську війну) дія розгортається в глухому, зтероризованому безвладдям і бандитськими нападами поліському містечку. Молодий учи­тель із «співчуваючих» не був учасником революційних по­дій. Та коли над ним знущається отаман Підлужний, неспо­дівано принісши на суд учителю свої недолугі змістом і фор­мою вірші, у героя раптом прокидається уражена гордість і відвага, виявляються приховані сили, які відіграють свою роль в екстремальній ситуації.

О. Слісаренко уважний до тих ситуацій, де герой роз­кривається кращими своїми рисами. Він бере якраз ті мо­менти, коли «спалахують» його герої «падучими зорями ма

1 Червоний шлях. 1926. № 2. С. 125.

589