Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. XX СТОЛІТТЯ Кни....docx
Скачиваний:
27
Добавлен:
16.04.2019
Размер:
1.86 Mб
Скачать

Михайло Могилянський (1873—1942)

Як письменника його не знає сьогодні ні український, ні російський читач. Ім’я М. Могилянського з’являлося досі на сторінках преси лише у зв’язку з коментуванням листів та статей видатних діячів української культури. Ті, хто па­м’ятав Київ часів М. Зерова, П. Филиповича, згадував його як одного з відомих членів української Академії наук ’. Ад­вокат за освітою, талановитий трибун-полеміст, публіцист, Могилянський був ще й політиком, членом конституційно- демократичної партії, зустрічався з Г. Плехановим, диску­тував з В. Леніним, як вчений-філолог виявив себе в кри­тиці та літературознавстві. Товаришував із М. Грушев- ським, М. Зеровим, А. Кримським. М. Могилянський — це ще одна трагічна літературна доля,— адже більшість його художніх творів залишилося в рукописах. Письменник при­служився до розвитку інтелектуального напряму україн­ської прози

Народився М Могилянський 22 листопада 1873 р. в Чер­нігові, в сім’ї юриста. Тут закінчив класичну гімназію, піс­ля якої вступив на юридичний факультет Петербурзького університету. Українські зацікавлення М. Могилянського не були випадковими. «Пісні і казки,— як він сам згаду­вав,— навколишня народна стихія, пізніше український те­атр— були факторами його органічного українства, що послаблювалося зр>сифікованою сім’єю та школою, в якій все українське було рішуче заборонено» 2. Проте у батька зберігалося празьке видання Шевченкового «Кобзаря», піз­ніше духовним учителем став М Драгоманов. М. Могилян­ський в ідейно-естетичних орієнтирах пішов за ним, об­стоюючи європейський шлях розвитку української літера­тури, свою позицію сформулював у статті «О культурном творчестве» (1912). Національна культура, на його думку, повинна перебувати в постійному контакті із світовою; давати світові своє надбання і черпати з неї, перетворюю­чи загальнолюдське в національне. «Украинская интелли­генция,— писав він,— отличается национальной неустойчи­востью. Дать же ей необходимую национальную устойчи­вость бессильны народнические настроения, ее может дать только полнота национальной жизни с постановкой во гла­

1 Безсмертні / Збірник спогадів про м. Зерова, п Филиповича і м. Драй-Хмару. Мюнхен, 1963. С. 240.

2 Могилянский м. Девяностые годы. Воспоминания // Былое. 1924. № 23. С. 135.

624

ве ее полноты культурного творчества, могущего удовле­творить мятежные искания, ответить на пытливые вопросы сложной души современного человека» '.

Як літератор М. Могилянський заявив про себе спершу російськомовними драмами («Мираж» — 1902; «Тина» — 1904; «Усталые»— 1906) та критичними працями («Три стихотворения в прозе» — 1895; «Поэзия Надсона» — 1897; «Критические наброски» — 1898; «О культурном творчест­ве: украинская проблема»— 1916). Але він постійно попу­ляризував українську літературу, друкуючись в російських періодичних виданнях «Речь», «Новости», «Свобода и куль­тура», «Украинская жизнь», «Слово», «Запросы жизни», «Современник», «Украинский вестник». Ерудиція письмен­ника, знання іноземних мов давали йому змогу бути постій­ним автором «Нового Енциклопедичного словника» Брок­гауза і Єфрона. Тут вміщені, зокрема, його статті про М. Вербицького, В. Винниченка, М. Вороного, Л. Глібова, М. Драгоманова, В. Забілу, М. Заньковецьку, М. Коцю­бинського, Панаса Мирного, О. Олеся. Статті про видатних діячів вітчизняної культури дали грунт для наступних літе­ратурознавчих розвідок.

Важко передбачити, як могла скластися подальша твор­ча біографія М. Могилянського, якби не його дружба з М. Коцюбинським. Бо саме він остаточно схилив молодого літератора до українського письменства. Перші оповідан­ня прозаїка почали з’являтися в «Літературно-науковому віснику» та «Українській хаті». Це «Наречена», «Недоля», «З темних джерел», «Коротке побачення», «Згуба», «Сльо­зи», «Млості», «Покута». Прикметно, що вже в них окрес­лився основний мотив усієї подальшої творчості письмен­ника — пошуки людиною гармонійної єдності особистого й громадського, біологічного й соціального, індивідуального й колективного. Згодом усі згадані оповідання увійшли до збірки «Оповідання» (Петроград, 1916).

Побутовий малюнок чи психологічна ситуація? На це запитання М. Могилянський дав відповідь ще в ранній юно­сті. 1 тому, коли М. Коцюбинський радив йому описати хроніку середніх дідичів Чернігівщини, він, не замислюю­чись, відповів, що «побутовий матеріал якось не зв’язу­вався у нього з моральними й психологічними завданнями, втілення яких в образи є для нього «голосом», що кличе до творчості». А спонукало бажання пізнати почасти підсві­

' Могилянский М. О культурном творчестве // Украинская жизнь, 1912 № 4 С. 11.

625