Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. XX СТОЛІТТЯ Кни....docx
Скачиваний:
27
Добавлен:
16.04.2019
Размер:
1.86 Mб
Скачать

інтимним «поводженням» із словом; почасти — Л. Талалая із заглиблювальним поєднанням предметності і ліричності думки. А з іншого погляду — характеру усвідомлення твор­чої місії, незалежності, непоступливості думки й слова — Л. Костенко. Та головне, звичайно, не в цьому. Головне — в об’єктивному значенні поезії В. Свідзинського. І в її не- проминальному людському й естетичному досвіді.

Євген Маланюк (1897—1968)

Є. Маланюк, на жаль, так мало знаний в Україні,— од­на з небагатьох найяскравіших постатей вітчизняної літе­ратури XX ст., її безумовний класик. Парадоксальність цього твердження тимчасова, вона зумовлена довготрива­лим зависанням «залізного заслону», крізь який ледь про­никала спотворена політичним протистоянням духовна енергія української еміграції. Знаний у її колах як поет і есеїст, Є. Маланюк усією своєю творчістю був спрямова­ний на батьківщину, і повернення 1 розпочалося лише через два десятиліття по його фізичній смерті, яка сталася 16 лютого 1968 р. в Нью-Йорку. Хоча духовно поет ніколи не полишав рідної землі, він не зраджував їй під тиском со­ціальних чинників, уник фізичного чи морального знищен­ня, яке не обминуло більшості українських МИТЦІВ.

В Є. Маланюкові маємо рідкісну в нашій культурі ці­лісну концептуальну творчу особистість, для якої літера­тура— продовження біографії, а власна біографія — чин­ник національної історії. Щоправда, сам поет розглядав цей ряд у зворотному порядку, вважаючи прихід у літера­туру представників політичної еміграції наслідком трагіч­ної поразки боротьби за українську державність 1917—

  1. рр.: «Ані Юрій Липа, ані Максим Грива, ані Оксана Лятуринська (пластик, емальєр!), ані з молодих — Олег Ольжич чи Микола Чирський — «уродженими» не були, як і Мосендз. Всі вони пішли в літературу тільки тому, що серед безвихідності — то був, може, єдиний вихід для веден­ня перерваної війни вже не військовою зброєю, лише збро­єю мистецтва й культури, а зброєю поезії — в першу чер­гу». І далі: «...брами полоненої Батьківщини були замкне­ні. Поля для життьової діяльності — бракувало. А надмір

1 Подаємо ім’я Маланюка — Євген в традиційному написанні. По­ет наполягав писати своє ім’я так — Евген.

345