Натхненником Є. Плужника в живописанні людських типів і стилістиці твору був, без сумніву, О. Грибоєдов з його безсмертним «Лихом з розуму». Але й наслідувальною цю п’єсу ніяк не назвеш. її персонажі схарактеризовані виразною мовою. «Рапірні» репліки (Валентина. У мові не­смак, у чутті — хапання... Безмежний. Кохання не знання, а пізнавання), точні, чіпкі характеристики (Аркадій про Ва­лентину: «Героїв чергових ідейна приживалка»); (повні ущипливого лукавства афоризми Василь: «Як два по два — чотири; лівіють погляди — псуються і маніри») зустрі­чаємо у тексті безліч. Так само як і суто лексичні знахідки та «винаходи» у поезії Є. Плужника («думкам устріть», «обутріло», «все даліє», «каменя один приділ — лежати», «світотвору тиша вигрімля», «недомисел природи», «всіх чуттів первина» тощо). Був він справжнім артистом у воло­дінні різноманітним інструментарієм рідної мови.

М. Бажан у мотто до книги «Вибраних поезій» Є. Плуж­ника 1966 р., означивши цю поезію як «одночасово і сильну, і філігранну, і печальну, і оптимістичну, і глибоко індивіду­альну, і соціально значущу» відніс її до найдорожчих цін­ностей української літератури, повернутих народові.

Микола Бажан (1904—1983)

Літературна діяльність М. Бажана охоплює понад шість десятиліть, почавшись 1919 р. публікацією його юнацького вірша в уманській газеті «Громадське життя». В історію української культури він увійшов як видатний поет, громад­ський діяч і вчений, організатор і видавець багатьох універ­сальних видань, очолюючи Українську Радянску Енцикло­педію (тепер — УЕ ім. М. П. Бажана).

М. Бажан народився 9 жовтня 1904 р. в родині військо­вого топографа. Дитинство і юність поета минули спочатку в Кам’янці-Подільському, а потім в Умані — старовинних українських містечках з багатою історією. (Чи не звідси перші зародки історизму поета — постійного й глибокого інтересу до людських і суспільних уроків минулого?) Нав­чався в уманській гімназії, згодом — в Кооперативному ін­ституті в Києві, та Інституті зовнішніх зносин. Проте ні один з цих навчальних закладів молодий М. Бажан не за­кінчив: перший — через нелюбов до комерції та бухгалте­рії, другий — через його закриття.

¹ Плужник Є. Вибрані поезії. К., 1966.

394

Вибір на користь творчості був зроблений ще в Умані. 1920 р. тут перебував «Кийдрамте» — театр Леся Курбаса, і обдарований підліток став його студійцем, а невдовзі вже брав участь у виставі «Березневий каламут», складеній за віршами П. Тичини, В. Чумака та В. Еллана.

У Києві початкуючого поета помітив лідер «панфуту- ристів» М. Семенко, залучив його до співробітництва в га­зеті «Більшовик». Лозунгово-публіцистичною поетикою «пан- футуризму» позначені й ранні вірші М. Бажана, що з’яви­лися в київській пресі від 1923 р.

Деякий час поет захоплювався кінематографом. У другій половині 20-х — на початку 30-х років М. Бажан працює в журналі «Кіно» та редактором фільмів на кіностудії, пише рецензії і статті з проблематики українського кіномистецт­ва, сам створює чимало сценаріїв, більшість з яких свого часу було поставлено.

Як учасник літературно-громадського життя він нале­жав до очолюваної М. Семенком Асоціації панфутуристів (Аспанфут), потім до її нетривалої видозміни — Асоціації працівників комуністичної культури (Комункульт), а з

1926. р,— до ВАПЛІТЕ, провідну роль в якій відігравали М. Хвильовий та М. Куліш.

Від перших днів Великої Вітчизняної війни М. Бажан — у лавах захисників Батьківщини: редагує фронтову газету «За Радянську Україну», пише поезії й публіцистичні стат­ті, створює збірку віршів «Сталінградський зошит».

З повоєнних часів (точніше, з 1943 р.) М. Бажан пра­цював на керівних постах у державних органах та громад­ських організаціях — заступником голови Ради Міністрів України з питань культури, головою республіканської Спіл­ки письменників. Але найплідніша його організаторська ді­яльність розгорнулась в Українській Радянській Енцикло­педії. Під орудою М. Бажана було здійснено два видання УРЕ (друге, істотно перероблене й доповнене, завершува­лось уже після його смерті), а також ряд інших видань — Енциклопедія кібернетики, шеститомна «Історія україн­ського мистецтва», «Словник художників України», розпо­чато працю над Українською літературною енциклопедією.

Помер М. Бажан 23 листопада 1983 р.

Як поет Микола Бажан формувався і зростав під впли­вом українських поетів початку століття — О. Олеся, М. Во­роного, Г. Чупринки. В особистих розмовах часто згадував про те велике враження, яке в юнацтві справили на нього балади Шіллера в перекладах В. Жуковського, автобіо­графічна повість Данте «Нове життя» («Уіїа пиоиа»);тро­

395