Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. XX СТОЛІТТЯ Кни....docx
Скачиваний:
27
Добавлен:
16.04.2019
Размер:
1.86 Mб
Скачать

утверджується на безкультурності, стадному егоїзмі, праг­матизмі, котрі лише прикриваються гаслами про цінність особистості. Отже, величезні жертви, принесені на олтар революції, рано чи пізно виявляться даремними... І хіба не «духовним» спадкоємцем того «сина» є Гончарів Володька Лобода, котрий (уже в 60-ті) запроторює рідного батька до притулку, аби не заважав його кар’єрі?

Тогочасна критика, наголошуючи на здобутках повісті, все ж спостерегла у ній занадто ускладнений сюжет (доре­волюційне життя села, провінційний побут попівської роди­ни, події громадянської війни) та вже згадуваний мелодра­матизм розповіді, але так і не заглибилася в ідейну сут­ність твору. Зрештою, автор і сам його злякався. Злякався, зрозуміло, під впливом ліквідації ВАПЛІТЕ, процесу СВУ, початку насильницької колективізації. За спогадами сучас­ників, В. Вражливий, пам’ятаючи, що його батька занесено до списку розкуркулених, тривожився хисткістю свого пись­менницького становища. Треба було або відчайдушно йти далі, або вмовкати на невизначений час, або відгукуватися на соціальне замовлення державного апарату. Він вибрав останнє, сподіваючись таким чином зберегти себе для «справжньої роботи».

Уже 1932 р. виходить невеличка збірка В. Вражливого «Глибокі розвідки. Нариси про Каспій». А наступного, 1933 р., роман «Справа серця» — про будівництво нафтопро­мислів у степах Казахстану. Інтернаціональна група наф­товиків на чолі з комуністом Богушем, звичайно ж, не лише робила свою справу, а й активно втручалася у життя ко- човиків-казахів, насаджуючи революційно-класовий «дос­від».

Був тут і традиційний любовний трикутник: Богуш — лікарка Ксана та інженер Кремньов. У образі керівника будівництва прозаїк відтворював непохитного більшовика, для якого нічого не існує в світі, крім дорученої партією справи. «Справа серця» для нього була чужою й незрозу­мілою. А проте автор не підтримував такого погляду, він розглядав цю рису як недолік партійця. Критика ж, зага­лом схвально оцінивши роман, не помітила цього акценту І дорікала письменникові: «Він помиляється, коли вважає, що будівники соціалізму чомусь не мають права на почуття, на кохання. Так мислити — значить позбавляти пролетаріат права на почуття, права на повноцінне життя, з усіма його радощами» '.

1 Кирилюк є. У чому помилки Вражливого?//За марксо-ленінську критику. 1934. № 7. С. 95.

В8в

Звичайно, письменник і в гадці не мав позбавляти тру­дящу людину повноцінного, радісного життя. Це робила са­ма держава, дедалі виразніше набуваючи тоталітарного характеру. А досвідчене око художника просто помічало загрозливі передумови і не могло їх уникнути, незважаючи на всі застороги. А можливо, й не прагло того штучного уникнення, про що можна лише здогадуватися: архіву пись­менника не існує.

Однак навіть певні компроміси В. Вражливого не «пе­реконали» владу. Адже ще задовго до повних обертів репре­сивної машини його було заарештовано як контрреволюціо­нера, «ворога народу»...

Олекса Слісаренко (1891—1937)

О. Слісаренку в літературному процес! 20-х належить помітна, хай і не першорядна, роль. У його творчості так чи інакше переломилося кілька важливих напрямів, стильо­вих пошуків молодої української поезії та прози. Починав О. Слісаренко як поет-символіст, згодом став палким при­хильником футуризму, а потім раптом звернувся до прози Творче становлення О Слісаренка припадає на нелегкий час. Народився 28 березня 1891 р. в с. Канівпеве ня Харків­щині. Здобув спеціальну сільськогосподарську освіту пра­цював агрономом, кілька років провів в окопах імпепіялі стичної війни. Перша, перейнята символістськими мотива­ми. поетична книжка «На березі Кастальському» пийтпла 1919 р. її проблематика була традиційною для символіст­ської поезії початку століття: осмислення ролі художника в суспільстві, натурфілософські роздуми. Збірка сповнена три­вожними настроями, пов'язаними з авторовими передчуття­ми неминучості якихось великих, можливо, трагічних змін Захоплення футуризмом, певна річ, змінило стиль Слі- саренкового письма. Чим пояснюється несподіваний пере­хід? Письменник міг відчути певну вторинність своєї сим­волістської поетики чи, зрештою, запізнілість українського символізму в контексті розвитку світової поезії того часу. Та й сама душевна організація О. Слісаренка, його естетичні уподобання зумовлювали інший погляд на світ, переважно раціональне його сприймання. Ймовірно, мала значення й привабливість футуризму як «лівої», «найпередовішої» і «найреволюційнішої» течії, до якої хотів бути причетним поет. Його футуристичні поеми — це гімни машинній циві­

587