7 А. Г. Ярема, т. 2

Глава 48

ням на подію, яка неминуче має настати (якщо обов'язок виконання виникає з настанням обставини, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, має місце вчинення правочину під відкладальною умовою — ч. 1 ст. 212 ЦК).

4. Слід визнати допустимою практику встановлення графіків виконання зобов'язань. Господарська практика вже давно і досить широко використовує години та хвилини як одиниці часу для обчислення строків виконання зобов'язань. Так, доставка хліба, молочних та інших продуктів, що швидко псуються, у роздрібну торговельну мережу вже десятки років провадиться відповідно до графіків, у яких визначаються строки доставки не лише в годинах, але й у хвилинах. Щодо перевезень пасажирів нормативними актами з такою ж точністю встановлюються графіки руху потягів, автобусів, літаків, суден.

5. У Цивільному кодексі не встановлені загальні правила визначення моменту виконання зобов'язань. Очевидно, мається на увазі, що це питання повинне вирішуватися правовими нормами окремих інститутів зобов'язального права. Ст. 664 ЦК визначає момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар, моментом виконання зобов'язання передати товар є момент вручення товару покупцеві. Якщо товар має бути переданий покупцеві у місцезнаходженні товару, зобов'язання вважається виконаним в момент надання товару в розпорядження покупця. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо він готовий до надання покупцеві у належному місці, і покупець поінформований про це. В інших випадках зобов'язання продавця передати товар вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (ч. 2 ст. 664 ЦК).

6. Щодо грошових зобов'язань законодавство не встановлює спеціального правила, що відповідає на питання про те, в який же момент грошове зобов'язання вважається виконаним. Обумовлено це насамперед превалюванням у нормативно-правових актах, які регулюють відносини з приводу розрахунків, фінансово-економічного та організаційного змісту над юридичним. Так, відповідно до ч. ЗО. 1

194

Стаття530

ст. ЗО Закону "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" [126] переказ грошей вважається закінченим з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або видачі грошової суми отримувачеві в готівковій формі. Однак це положення не дає нічого для вирішення питання про цивільні права, обов'язки та відповідальність осіб, які беруть участь у переказі грошей, про момент їх виникнення та припинення.

З огляду на актуальність проблеми, спробу визначити момент виконання грошового зобов'язання свого часу здійснив Вищий арбітражний суд, який роз'яснив, що моментом виконання грошового зобов'язання є день списання коштів з рахунку платника в банку. Однак згодом це роз'яснення було відкликане.

7. Слід виходити з того, що права, обов'язки і відповідальність між учасниками переказу грошей розподіляються відповідно до загальних положень зобов'язального права. І лише у випадках врегулювання відповідних відносин спеціальними правилами застосовуються ці правила, а не загальні положення зобов'язального права. Загальна схема розподілу прав, обов'язків і відповідальності грунтується на ст. 509, 525-528 ЦК. Якщо вести мову про безготівкові розрахунки в межах цивільного обігу, то і платник по грошовому зобов'язанню, і одержувач платежу укладають договори з банками на розрахункове обслуговування. П. 6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті [363] встановлює, що банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів. Це відповідає ч. 5.2 ст. 5 Закону "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", яка передбачає укладення договорів між суб'єктами переказу грошей, ч. 22.8 ст. 22 того ж Закону ("розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється банками на договірній основі") і ст. 55 Закону "Про банки і банківську діяльність" [120] ("відносини банку з клієнтом регулюються... угодами (договорами) між клієнтом і банком"). У силу ч. 2 ст. 509 ЦК на підставі договору між банками і клієнтами виникають зобов'язання, що повинні виконуватися належним чином (ст. 526 ЦК), і односторон-

7*

195