Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ярема А. Г. та ін. Науково-практичний коментар...doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
6.14 Mб
Скачать

Глава 51

з місту зобов'язання та умовам його виконання) дбайливості (турботливості) щодо предмета зобов'язання перед кредитором, коли таку дбайливість (турботливість) не виявили його працівники, коли таку дбайливість не виявили треті особи, що перебувають у правовідносинах з боржником, унаслідок чого боржник не зміг належне виконати зобов'язання. В останньому випадку боржник також відповідає за свою вину, а не за чужу. Судова практика десятки років твердо стояла на тій позиції, що вина третіх осіб перед боржником свідчить про вину самого боржника перед кредитором. Тепер таке правило включене до ч. 1 ст. 617 ЦК і ч. 2 ст. 218 ГК [32]. Укладаючи договір, сторони приймають на себе обов'язки і відповідальність за їх виконання. Кредитор при цьому не повинен цікавитися виробничими, кадровими, організаційними та іншими можливостями боржника. Якщо боржник не виявив належної дбайливості щодо кадрового, організаційного, матеріального, виробничого й іншого забезпечення виконання зобов'язання, він є винуватим і повинен нести відповідальність, зрозуміло, за відсутності підстав, які виключають вину.

  1. Ч. 1 ст. 614 ЦК формулює презумпцію вини боржника. Ч. З ст. 613 ЦК конкретизує це правило стосовно допрострочення кредитора. Аналогічне правило випливає із ч.2 ст. 218 ГК. Правила, що суперечать принципу презумпціїборжника, не можуть встановлюватись підзаконними актами. Але вони можуть встановлюватись законами. Так, повітряний перевізник несе відповідальність за збереженняречей, що є у пасажира, якщо буде доведена вина перевізника у втраті або пошкодженні цих речей (частина другаст. 91 Повітряного кодексу [21]). Морська транспортна організація несе відповідальність за нестачу вантажу, що прибуву порт призначення у супроводі провідника вантажовідправника чи вантажоодержувача, якщо буде доведена її вина(п. З ст. 178 Кодексу торгового мореплавства [24]).

  2. За роки радянського права склалася правотворча практика, яка допускала встановлення транспортними статутами, що затверджувались підзаконними актами, презумпціївідсутності вини боржника (перевізника) і покладала на кредитора обов'язок доведення вини боржника. Ця практика

Стаття 614-615

була позбавлена правової підстави в Україні. Ст. 13 Закону "Про транспорт" [66] допускає можливість звільнення перевізника від відповідальності за збереження вантажу лише за умови, що він доведе відсутність своєї вини. Відповідно до частини сьомої ст. 68 Закону "Про автомобільний транспорт" [125] перевізник може бути звільнений від відповідальності за незбережність вантажу тільки за умови, що він доведе, що незбережність вантажу стала наслідком обставин, які не залежать від нього (тобто непереборної сили). Але переважному застосуванню перед цими правилами підлягає норма ч. 2 ст. 314 ГК як акта, що прийнятий пізніше. Ця норма допускає встановлення транспортними кодексами і статутами випадків, коли обов'язок доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на вантажоодержувача або вантажовідправника.

27. В силу ч. З ст. 6 ЦК сторони цивільно-правового договору вправі домовитись про звільнення сторони, що порушила зобов'язання, від відповідальності повністю або в будь-якій частці за наявності вини боржника. Але стосовно випадків умисного порушення зобов'язання в договорі не може передбачатись умова про скасування або обмеження відповідальності сторони, яка припустилась такого порушення. Якщо така умова до договору включена, вона визнається нікчемною. Решта умов договору і договір в цілому в зв'язку з цим не можуть бути визнані недійсними.

Стаття 615. Одностороння відмова від зобов'язання