Глава 52

т а існували до його укладення. Це правило поширюється і на домовленість про зміну договору. Але спеціальним положенням ч. З ст. 632 ЦК забороняється домовленість сторін про зміну ціни після виконання договору. Слід думати, що це положення поширюється і на часткове виконання договору.

Стаття 633о Публічний договір

1. Публічним є договір, в якому одна сторона — підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів,виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неїзвернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне,банківське обслуговування тощо).

2. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом наданівідповідні пільги,

3. Підприємець не має права надавати переваги одномуспоживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

4. Підприємець не має права відмовитися від укладенняпублічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

У разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

5. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

6. Умови публічного договору, які суперечать частині другійцієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

1. Стаття, що коментується, не дає вичерпного переліку публічних договорів. Договори, що укладаються при здійсненні не тільки видів обслуговування, зазначених в цій статті, а і іншої діяльності, можуть бути визнані публічними. Законодавство дає підстави для висновку про те, шо є три критерія, за допомогою яких визначаються публічні договори. Ці критерії розглядаються нижче в п. 2-4 комен-таря до ст. 633 ЦК.

Стаття 632-633

2. Стороною, що надає послуги, виконує роботи або передає товари за публічним договором, є підприємець, який взяв на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до нього звертається. Ч. 6 ст. 179 ГК [32] покладає на суб'єктів господарювання, які забезпечують споживачів (такими в контексті Господарського кодексу є не тільки фізичні, а і юридичні особи) електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, обов'язок укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції. При визначенні кола осіб, на яких покладається такий обов'язок, слід враховувати, що ст. 86 ЦК допускає здійснення підприємницької діяльності непідприємницькими товариствами за певних умов, а ч. З ст. 45 ГК поширює положення цього Кодексу на громадян і юридичних осіб, для яких підприємницька діяльність не є основною, в частині діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.

Вказівку на те, що відповідно до публічного договору підприємець взяв на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт, надання послуг кожному, хто до нього звернувся, не слід розуміти так, що підприємець справді має прямо виявити таку волю. Достатньо, щоб він почав відповідну підприємницьку діяльність. Із факту здійснення такої діяльності на підставі закону виникає обов'язок продавати товари, виконувати роботи, надавати послуги будь-якому споживачеві.

3. Іншим критерієм публічного договору є укладенняйого в сферах, що визначені в ч. 1 ст. 633 ЦК. Зазначення"тощо" слід тлумачити як інші види діяльності, що можутьбути поставлені в один ряд з тими видами діяльності, щоназвані прямо.

4. Публічними є також договори, стосовно яких спеціально або побічно зазначається на такий їх характер. Це —договори прокату (ч. З ст. 787 ЦК), побутового підряду (ч.

2. ст. 865 ЦК), перевезення (ч. 2 ст. 915 ЦК), зберігання (ч.

3. ст. 986 ЦК), складського зберігання (ч. 2 ст. 957 ЦК),зберігання автотранспортних засобів (ч. 1 ст. 977 ЦК), банківського вкладу (ч. 2 ст. 1058 ЦК). Побічно визнаютьсяпублічними всі договори, що підпадають під дію Закону

696

697