Глава 51

• в жити всіх залежних від особи заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч. 1 ст. 614 ЦК);

• вжити усіх необхідних заходів щодо збереження схоронності речі (ч. 1 ст. 973 ЦК);

• вжити усіх заходів щодо збереження майна (ст. 841ЦК). Останні три положення буквально дещо відрізняються, але за змістом вони встановлюють правило, відповіднодо якого тільки непереборна сила звільняє боржника відвідповідальності;

• вжити усіх заходів, встановлених договором, законом,іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч. 1 ст. 942 ЦК). Тут формулювання"вжити всіх заходів" у сукупності з подальшим текстом

-означає зовсім інше правило, ніж те, що сформульоване в попередніх трьох положеннях, відповідно до ч. 1 ст. 942 ЦК боржник повинен проявляти належну дбайливість про виконання зобов'язання, а відповідальність несе лише за наявності вини в будь-якій формі (якщо таку дбайливість не проявив);

• піклуватися про річ, як про свою власну (ч. 2 ст. 942ЦК). Цивільне законодавство України не знає категорії дбайливого господаря, яка б могла бути критерієм наявностівини. Тому обов'язок зберігача піклуватися про річ, як просвою власну, має вважатись виконаним, якщо цей конкретний зберігач, хоч і недостатньо дбав про збереження речі,але ж його дбайливість про збереження речі була не меншою, ніж дбайливість про збереження власного майна. Якщомайно зберігача внаслідок його недбалості згоріло, то зазнищення пожежею предмета зберігання зберігач відповідати не повинен, бо він про збереження цього предметадбав так же погано, як і про збереження власного майна,тобто вимоги ч. 2 ст. 942 ЦК він виконав;

• обставини, яким перевізник не міг запобігти, та усунення яких від нього не залежало (ч. 1 ст. 924 ЦК). Цеправило передбачає той же рівень відповідальності перевізника, що відповідальність за принципом вини, оскількийдеться про обставини, усунення яких "залежало" від перевізника. Оскільки йдеться про "залежність" в системі правових відносин, доцільно зробити висновок про те, що ця

Стаття614

"залежність" має не об'єктивний, а правовий характер, тобто що на перевізника був покладений обов'язок усунення відповідних обставин;

• незалежні від сторін обставини (ч. 6 ст. 879 ЦК);

• причини, які не залежать від перевізника (ст. 23 Закону "Про залізничний транспорт" [77]). Як і попереднє, цеформулювання має тлумачитись таким чином, що тут йдетьсяпро обставини (причини), які об'єктивно не залежать відперевізника і усунення яких не є його обов'язком;

• вжито всі необхідні заходи для запобігання заподіянню шкоди, або вжиття таких заходів було неможливим (частина перша ст. 91, частина перша ст. 92, 94 Повітряногокодексу [21]). Можна стверджувати, що в наведеному тутформулюванні закріплюється принцип вини.

3. Краще усвідомити зміст вини та пов'язаних з нею правових понять і конструкцій допомагає ст. 176 КТМ [24], в якій наводиться невичерпний перелік обставин, за наявності яких вважається, що вина перевізника відсутня. Такими обставинами є:

• дія непереборної сили;

• виникнення небезпеки і випадковостей на морі та іншихсудноплавних водах. Цим формулюванням охоплюютьсявипадки, що не підпадають під визначення непереборноїсили;

• пожежа, що виникла не з вини перевізника. Перевізник відповідає за наслідки пожежі, що сталася внаслідок вини його працівників, але не відповідає за наслідкипожежі, що виникла внаслідок вини пасажирів або іншихосіб;

• рятування людей, суден, вантажів. Ці обставини мають кваліфікуватись як крайня необхідність. Можливе застосування за аналогією ст. 1171 ЦК, якщо це не суперечитьст. 176 КТМ;

• дії або розпорядження властей (затримання, арешт, карантин тощо). Ці обставини охоплюються поняттям непереборної сили;

• воєнні дії, терористичні акти, народні заворушення.Як і в попередньому пункті, тут формулюється правилопро звільнення від відповідальності за наявності обставин,

522

523