Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ярема А. Г. та ін. Науково-практичний коментар...doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
6.14 Mб
Скачать

Глава 49

  1. К редитор може пред'явити вимогу до гаранта у межахстроку, встановленого у гарантії, на який її видано.

  2. Кредитор не може передавати іншій особі право вимогидо гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

  1. При тлумаченні ч.і ст. 563 ЦК виникає питання проїї співвідношення із ст. 562 ЦК: ст. 562 ЦК встановлюєправило про незалежність гарантії від основного зобов'язання, а ч. 1 ет. 563 обов'язок сплатити грошову суму пов'язує з порушенням зобов'язання. Суперечність між двома положеннями Цивільного кодексу усувається, якщо врахувати, що в кожному із них згадуються зобов'язання, якіє дещо різними. В ст. 562 йдеться про основне зобов'язання. Зазвичай це зобов'язання полягає в сплаті грошовоїсуми за поставлені товари, виконану роботу чи надані послуги. Але, якщо в гарантії немає будь-яких застережень,гарант в межах суми гарантії відповідає не тільки за виконання цього зобов'язання, а і за виконання принципаломінших обов'язків перед бенефщіаром, в тому числі пов'язаних з недійсністю або припиненням основного зобов'язання. Отже, зобов'язання, про яке йдеться в ч. 1 ст. 563 ЦК,включає до себе основне зобов'язання, на яке зазначаєтьсяв ст. 562 ЦК, але не обмежується ним. В ч. 1 ст. 563 ЦКпід зобов'язанням розуміються всі обов'язки принципалаперед бенефщіаром, виконання яких забезпечується гарантією відповідно до її умов.

  2. Цивільний кодекс і Уніфіковані правила не визначають [3691 прямо характер зобов'язання гаранта — є воносолідарним чи субсидіарним. Із ч. 1 ст. 563 ЦК випливає,що зобов'язання гаранта є солідарним. Воно виникає ізфакта порушення принципалом зобов'язання, забезпеченого гарантією. Як і будь-який солідарний боржник, гарант,однак, не несе обов'язку виконання із фактів, що передбачені договором, на підставі якого виникло забезпечене гарантією зобов'язання. Фактом, що породжує обов'язок гаранта сплатити грошову суму на користь бенефіціара (кредитора) є вимога кредитора. Уніфіковані правила називають цю вимогу претензією. Але ця претензія не охоплюєтьсяповністю поняттям претензії як способу досудового вирішення цивільно-правових спорів, що є припустимою лише

302

Стаття53

в силу договору (таке визнав Конституційний Суд України в рішенні в одній із справ [162]). Претензія, передбачена Уніфікованими правилами (вимога, передбачена ч.2 ст. 563 ЦК), має матеріально-правовий характер. Вона перетворює обов'язок гаранта перед бенефіціаром (кредитором) в борг (разом зі спливом строку для її розгляду, що встановлюється гарантією). Отже, така претензія (вимога) є правочином. 3. Вимога (претензія) бенефіціара до гаранта вчиняється в письмовій формі з дотриманням правил ст. 207 ЦК щодо форми правочину. Ця стаття допускає вчинення правочину з допомогою засобів електрозв'язку, що відповідає ст. 8 Уніфікованих правил, яка передбачає передання претензії за допомогою засобів електрозв'язку. До вимоги (претензії) повинні бути додані документи, що передбачені гарантією. Можливість їх передання за допомогою засобів електрозв'язку має бути застережена в гарантії. Ст. 8 Уніфікованих правил допускає передання документів, що додаються до претензії (вимоги), після пред'явлення претензії. Але з урахуванням ч. 1 ст. 565 ЦК ці документи, як і претензія (вимога), повинні бути подані гаранту в межах строку дії гарантії.

4. Вимога (претензія) обов'язково має містити зазначення на те, в чому полягає порушення, якого припустився боржник за зобов'язанням, забезпеченим гарантією. Відсутність такого зазначення дає підстави стверджувати, що вимога (претензія) як односторонній правочин не відповідає умовам гарантії (ч. 1 ст. 565 ЦК). Якщо після відмови гаранта задовольнити претензію, бенефщіаром буде пред'явлено позов про стягнення грошової суми відповідно до гарантії, гарант вправі пред'явити зустрічний позов про визнання претензії (вимоги) недійсною як такої, що не відповідає вимогам ч. 2 та 3 ст. 563 ЦК.

5. В ч. 4 ст. 563 ЦК йдеться про можливість "пред'явлення" вимоги до гаранта в межах строку, встановленого в гарантії. Але ж підставою для відмови в задоволенні вимоги кредитора є подання вимоги гарантові після закінчення строку гарантії. Таке формулювання ч. 1 ст. 565 ЦК є підставою для висновку про те, що в межах строку гарантії вимога (претензія) і додані до неї документи бенефіціара мають бути отримані гарантом.

303