Глава 49

р оняти встановлення публічного обтяження (частина четверта ст. 5 Закону [155]).

13. За загальним правилом частини першої ст. 9 Закону предмет обтяження, право власності на який належить боржникові, може бути відчужений останнім, якщо інше не передбачено договором або законом. Стосовно застави інше встановлено ч. 2 ст. 586 ГК' [32} (заставодавець має право відчужувати предмет застави лише за наявності згоди зас-таводержателя). Із частини першої ст. 9 Закону випливає, що відчуження предмета обтяження тут розуміється широко, так, щодо його змісту включається перехід права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонас-тупництва, а також виділення частки у спільному майні, хоч ці способи переходу права власності і не передбачають згоди обтяжувана.

Зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника майна, що є предметом обтяження. Винятки з цього правила встановлюються законом. Зокрема, такі винятки складають випадки відчуження предмета обтяження зі згоди обтяжувача на відчуження без збереження обтяження, а також відчуження при проведенні господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції щодо відчуження цього виду рухомого майна.

14. Ст. 10 Закону визначає наслідки відчуження рухомого майна або передання його у забезпечення боржником, який не мав на це права. Як раз так записано і в заголовку, і в тексті статті. Проте буквальне тлумачення цього положення було б невиправданим, оскільки буква закону в цьому випадку потребує деякого коригування. Це коригування виправдовується не тим, що тут законодавець вийшов за межі проблематики обтяження, якій присвячено цей Закон. Законодавець вправі в будь-якому законі встановити правила, що виходять за межі змісту, оголошеного в його назві. У частині першій ст. 10 Закону йдеться про право відчуження рухомого майна за умови відсутності запису про обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Вказівка на цю умову означає, що тут мова йде не про будь-яке відчуження, на яке не мав права боржник, а про відчуження боржником майна, що є предметом обтяження,

Стаття597

я ке відповідно до Закону підлягає реєстрації. Отже, ст. 10 Закону поширюється на відносини щодо відплатного відчуження рухомого майна, коли відповідно до ст. 34 Закону мало бути встановлене обтяження. Встановлено, що в результаті такого відчуження добросовісний набувач стає власником зазначеного майна, у якого майно відповідно до ст. 388 ЦК не може бути витребуване. При цьому набувач вважається добросовісним, якщо у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відсутній запис про реєстрацію обтяження. Встановлено також, що передання рухомого майна, що уже є предметом обтяження, в забезпечення (повторне обтяження), не тягне недійсності забезпечення, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про обтяження, що виникло до передання цього рухомого майна в забезпечення (про перше обтяження).

Визнання законом чинними правочинів щодо відчуження та передання в забезпечення рухомого майна, що є предметом обмеження, за умови відсутності відомостей про обтяження в Державному реєстрі, не звільняє боржника від обов'язку відшкодувати збитки, що завдані вчиненням таких правочинів обтяжувачеві.

15. Обтяження підлягають реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Держателем Державного реєстру є Міністерство юстиції. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України [253]. До Державного реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Відомості Державного реєстру є відкритими для всіх юридичних і фізичних осіб і надаються за плату. Держателю Державного реєстру надається право делегувати повноваження реєстраторів Державного реєстру (вони надають послуги щодо внесення записів та надання витягів із Державного реєстру юридичним особам державної форми власності).

Реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача. За заявою обтяжувача вносяться також записи про зміну відомостей про обтяжувача.

16. Правовідносини між обтяжувачем і боржником виникають на підставі правочину (іншого юридичного факту,

454

455