Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ярема А. Г. та ін. Науково-практичний коментар...doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
6.14 Mб
Скачать

Глава 51

н овлює. Однак завжди розуміти самовпевненість як грубу необережність не можна. Законодавець свідомо відійшов від формально досить суворо визначених понять самовпевненості і недбалості, став вживати оціночне поняття грубої необережності, щоб дати суду можливість при вирішенні спорів в більшій мірі кваліфікувати обставини справи на свій розсуд, що з урахуванням явного недоліку історичного позитивного правового досвіду в нашій країні слід визнати невдалим.

  1. Загального правила, що передбачало б диференціацію відповідальності боржника за критерієм форми вини,цивільне законодавство України не встановлює. У той жечас встановлені окремі правила, що передбачають врахування форми вини не лише при визначенні розміру відповідальності, але і при вирішенні питання про можливістьпритягнення боржника до відповідальності. Так, по закінченні встановленого строку зберігання, зберігач відповідаєза втрату, нестачу або пошкодження майна, що зберігається, лише при наявності в його діях умислу або грубої необережності (частина друга ст. 418 ЦК).

  2. У цивільному законодавстві України поняття неосудності як стану, що виключає відповідальність боржника,не формулюється. Але застосування його при оцінці невиконання або неналежного виконання зобов'язання як такого, що містить чи не містить ознаки вини, є необхідним,оскільки неосудність виключає вину.

  3. Викладене дає підстави для висновку про те, щовина боржника є наявною за таких умов: 1) боржник розумів, що він не проявляє тієї дбайливості (турботливості)про виконання зобов'язання, яку він зобов'язаний був проявляти відповідно до законодавства, договору, звичаїв ділового обороту та конкретних обставин; 2) боржник передбачав, або міг передбачати, або повинен був передбачати можливість настання шкідливих наслідків (збитків) на боці кредитора; 3) боржник бажав, допускав або не бажав і не допускав можливості настання таких наслідків. У разі, коливідповідальність наступає незалежно від наслідків порушення, наявність вини визначається за першим із названихкритеріїв.

Стаття614

  1. Формулювання ч. 1 ст. 614 ЦК "особа, яка не виконала зобов'язання... несе відповідальність за наявностівини..." передбачає врахування вини боржника, що маламісце не тільки при виконанні договору, але і при йогоукладенні. Так, боржник-фізична особа може подати докази того, що він проявив максимально можливу дбайливістьпри виконанні договору, однак той обсяг роботи, яку вінзобов'язаний був особисто виконати відповідно до договору, був для нього просто непосильним з урахуванням йоговіку і стану здоров'я. За таких умов кредитор вправі вимагати відшкодування.збитків, завданих невиконанням договору, оскільки боржник допустив необережність (самовпевненість) на стадії укладення договору, легковажно думаючи, що він зможе виконати договір, і не враховуючи назниження рівня працездатності, обумовлене віком і станомздоров'я.

  2. Оскільки вина характеризує психічне ставлення суб'єкта до своїх дій або бездіяльності, безпосередньо це поняття може застосовуватися лише до фізичних осіб. Щодоюридичних осіб слід вважати, що в їх діях ознака вини єтоді, коли ознаки вини є в діях їх працівників (при виконанні трудових обов'язків). Було б абсолютно неправильним вважати юридичну особу винуватою тільки тоді, колиознаки вини є в діях посадових осіб, які виконують функціїорганів юридичної особи. Це невиправдано обмежувало бвідповідальність юридичних осіб. Юридична особа повинна нести цивільно-правову відповідальність за дії всіх своїхпрацівників з тієї причини, що дії працівників знаходятьсяу сфері її контролю. Кредитора, за загальним правилом, нецікавить система виробничих зв'язків боржника. Інтересикредитора (замовника) не можуть безпосередньо залежативід того, кому боржник доручив виконання замовлення таяким є рівень трудової дисципліни на підприємстві, що єборжником. Разом з тим, і конструкція вини трудового колективу суперечила б століттями виробленому розуміннюкатегорії суб'єктів у цивільному праві.

  3. Викладене вище розуміння вини в цивільному правідозволяє зробити висновок про те, що боржника слід вважати винуватим, коли він не виявив належної (відповідної

534

535