Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ярема А. Г. та ін. Науково-практичний коментар...doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
6.14 Mб
Скачать

Глава 48

о платних зобов'язальних правовідносин. Цей висновок поширюється і на господарські зобов'язання, оскільки відповідно до ч. З ст. 198 ГК [32] відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірі і порядку, що встановлюється не тільки законами, а і договорами. Деякий сумнів стосовно правильності такого висновку виникає тільки в зв'язку з тим, що у ч. З ст. 198 ГК йдеться про грошові зобов'язання, а в результаті перерахування платником суми попередньої оплати одержувачеві грошове зобов'язання не виникає, а припиняється. Але ж і в Цивільному, і в Господарському кодексі зобов'язання розуміється досить широко, що дає можливість поширювати поняття грошового зобов'язання на відносини, що виникають в результаті попередньої оплати товарів, робіт, послуг.

  1. У ст. 1057 ЦК використовується поняття комерційного кредиту, що охоплює собою відносини, що виникають в зв'язку зі сплатою авансу, попередньою оплатою,переданням товарів, результатів робіт, послуг з умовою пророзстрочення чи відстрочення оплати. Виключається поширення поняття комерційного кредиту лише на попередню оплату речей, що визначаються індивідуально. Але ж цене може бути перешкодою для застосування до відносинщодо попередньої оплати або розстрочення чи відстроченняоплати індивідуально визначених речей, що передаютьсяна підставі договору купівлі-продажу, категорії комерційного кредиту. При цьому відповідно до ч. З ст. 693 ЦКнараховуються проценти в розмірі, що встановлений ч. 1ст. 1048 ЦК.

  2. Слід, однак, враховувати, що в податкових правовідносинах проценти, які нараховані на суми попередньоїоплати, будуть мати зовсім інший правовий режим, ніжпроценти, що сплачуються за грошові кошти, що залучені удепозит, проценти за товарний, а також проценти за грошовий кредит (такі проценти допускаються Законом "Прооподаткування прибутку підприємств" [88]). Ч. 1.10 ст. 1цього Закону визнає проценти, які сплачуються тільки задоговорами, що передбачаю іхея цією статтею. Процентів,що нараховуються на суму попередньої оплати, ця стаття

Стаття536

не визнає. Отже, відповідно до договору (або до актів законодавства, вірогідність появи яких є гранично низькою) сплачувати і отримувати проценти на суму попередньої оплати можна, але не допускається, щоб платник кредитів відносив такі виплати на свої валові витрати і відповідно зменшував розмір об'єкта оподаткування податком на прибуток.

  1. Чинність ст. 536 ЦК, безумовно, поширюється навідносини щодо надання грошових коштів у тимчасове користування на умовах позики, в тому числі кредиту. Алепри цьому спеціальні правила щодо позики підлягають переважному застосуванню перед ст. 536 ЦК. Якщо ч. 1 ст.536 ЦК передбачає обов'язкову сплату процентів за користування чужими коштами, а виключення встановлює лишестосовно договорів між фізичними особами, то ч. 1 ст. 1048ЦК лише встановлює загальне правило про сплату процентів за договором позики і не обмежує можливості встановлення договором іншого. У разі відсутності будь-якогопогодження між сторонами про розмір процентів вони сплачуються в розмірі облікової ставки Національного банкуУкраїни. Але у випадках укладення договору позики міжособами не в зв'язку із здійсненням підприємницької діяльності на суму, яка не перевищує п'ятидесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, за відсутності домовленості про проценти вважається, що договір єбезпроцентним.

  2. Договори, відповідно до яких кредити надаються банком або іншою фінансовою установою, завжди передбачають сплату процентів. На проценти, що повинні сплачуватись відповідно до кредитного договору, прямо зазначається в ч. 1 ст. 1054 ЦК. Але в силу ч. З ст. 6 ЦК не можнавиключити домовленість сторін про надання кредиту безобов'язку позичальника сплачувати проценти. Заборона надавати кредити без обов'язку позичальника сплачувати проценти може встановлюватись спеціальними правилами. Ч.З ст. 346 ГК прямо передбачає, що банківські кредити надаються під відсоток, ставка якого, як правило, не можебути нижчою від відсоткової ставки за кредити, які бересам банк, і відсоткової ставки, що сплачується ним за депо-

213

219