Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ярема А. Г. та ін. Науково-практичний коментар...doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
6.14 Mб
Скачать

Глава 48

п ередати (здати) роботу замовникові. Тут до змісту зобов'язання підрядника включається виконання роботи. Тому, хоч підрядник особисто зобов'язаний передати роботу замовникові, доручення виконання роботи субпідрядникам кваліфікується як покладення виконання зобов'язання на іншу особу.

  1. Покладення боржником обов'язку виконати зобов'язання на іншу особу є припустимим, якщо інше не передбачено Цивільним кодексом, іншими актами законодавстваабо договором. Дія ч. 1 ст. 528 ЦК, що надає боржниковіправо покласти виконання на іншу особу, може виключатись також суттю зобов'язання.

  2. Оскільки прийняття виконання є також обов'язкомборжника, то правило про можливість (за встановленимивинятками) покладення боржником виконання на іншу особупоширюється і на покладення на іншу особу прийняттявиконання.

  3. Покладення виконання зобов'язання на іншу особу неозначає заміни боржника в зобов'язанні. Сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване за боржника іншоюособою, але ж ця інша особа не несе перед цією стороноюбудь-яких обов'язків і не має перед нею будь-яких прав.

  4. Ч. 1 ст. 528 ЦК не виключає застосування ч. 2 ст. 527ЦК, тому і при виконанні зобов'язання іншою особою сторона, що приймає виконання, має право вимагати пред'явлення доказів того, що зобов'язання дійсно виконуєтьсяналежним боржником (особою, на яку боржник дійсно поклав виконання зобов'язання), і несе ризик наслідків не-пред'явлення такої вимоги. Якщо такі докази не будутьнадані, сторона, що приймає виконання, вправі відмовитись від прийняття виконання. В цьому разі наслідки, передбачені ст. 613 ЦК (прострочення кредитора), не наступають, бо виконання зобов'язання особою, що не надалазазначених доказів, не може бути кваліфіковане як належне.

  5. Покладення виконання зобов'язання на третю особу,в тому числі і покладення обов'язку прийняти виконання,є досить поширеним явищем. В радянський період булапоширена практика, коли виробник продукції виробничо-

Стаття528

технічного призначення, а ще частіше — виробник товарів народного споживання — укладав договір на поставку майже всієї продукції чи товарів, які він виробив, з одним покупцем-організацією матеріально-технічного постачання чи оптовою торговельною базою, що знаходиться в цьому ж регіоні (місці виробництва продукції або товарів). В свою чергу організація матеріально-технічного постачання або оптова торгівельна база місця виробництва продукції або товарів укладали договори з організаціями матеріально-технічного постачання або оптовими торговельними базами місць (регіонів) споживання, які в свою чергу укладали договори з виробничими підприємствами або роздрібними торговельними підприємствами. При цьому часто здійснювалась так звана транзитна поставка продукції або товарів від виробника до виробничого підприємства-споживача продукції чи роздрібного торговельного підприємства. В таких випадках виконання зобов'язання з поставки покладалось в кінцевому рахунку на виробника, а прийняття виконання — на виробниче підприємство, що є споживачем продукції, або на роздрібне торговельне підприємство. Грошові зобов'язання одержувачі продукції чи товарів також часто виконували не на адресу сторін договорів, а на адресу відправника продукції або товарів.

Не виключалось, не виключається і сьогодні покладення виконання або обов'язку прийняти виконання на третю особу у інших зобов'язаннях, що кваліфікуються як різновиди купівлі-продажу.

7. Відповідно до практики, що склалася впродовж десятків років, ст. 838 ЦК передбачає можливість покладення підрядником виконання роботи, передбаченої договором підряду, на третіх осіб (якщо інше не передбачено договором). В цьому разі підрядник у відносинах з замовником виступає як генеральний підрядник, а у відносинах з субпідрядником — як замовник. Заборона замовникові та субпідрядникам пред'являти вимоги один одному, пов'язані з порушенням договорів, укладених генеральним підрядником з замовником і субпідрядниками (якщо інше не встановлено законом або договором), є проявом загального правила ч. 2 ст. 11 ЦК, відповідно до якого підставою виник-

184

185