Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ярема А. Г. та ін. Науково-практичний коментар...doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
6.14 Mб
Скачать
  1. Особисті немайнові права інтелектуальної власності наоб'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору,належать працівникові, який створив цей об'єкт. У випадках,передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати юридичній або фізичній особі, де або у якої працює працівник.

  2. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належатьпрацівники, який створив цей об'єкт, та юридичній абофізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо іншене встановлено договором.

  3. Особливості здійснення майнових прав інтелектуальноївласності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, можуть бути встановлені законом.

1. В цій статті сформульовані загальні правила щодо визначення суб'єкта права інтелектуальної власності в тих випадках, коли об'єкт інтелектуальної власності створено у зв'язку з виконанням трудових обов'язків або за дорученням роботодавця. Вони не можуть застосовуватись за наявності у відповідних законах спеціальних правил (ст. 16 Закону "Про авторське право та суміжні права" [128]; ст. 9 Закону "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі" [117]; ст. 8 Закону "Про охорону прав на промислові зразки" [55]; ст. 17 Закону "Про охорону прав на сорти рослин" [137]; ст. 7 Закону "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" [93]).

  1. Особисті немайнові права, за загальним правилом,належать творцеві об'єкта інтелектуальної власності. Алепрямо передбачається можливість встановлення закономінших правил, відповідно до яких окремі особисті немайнові права можуть належати і роботодавцеві.

  2. Якщо інше не передбачено законом або договором,майнові права на об'єкт інтелектуальної власності належатьтворцеві (працівникові) та роботодавцеві спільно (оскількиінше не встановлено — в рівних частках).

Стаття 430. Права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням

1. Особисті немайнові права інтелектуальної власності наоб'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цьогооб'єкта.

У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати замовникові.

2. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта тазамовникові спільно, якщо інше не встановлено договором.

1. Стаття, що коментується, формулює правила про розподіл прав на об'єкт інтелектуальної власності між замовником та творцем, якщо об'єкт інтелектуальної власності створено відповідно до договору замовлення. При цьому під договором замовлення слід розуміти договір про створення об'єкта інтелектуальної власності. Права на об'єкт інтелектуальної власності між сторонами такого договору розподіляються так же, як і між творцем (працівником) та роботодавцем. Але слід враховувати, що це не перешкоджає встановленню іншого спеціальними законами. Зокрема, в ст. 16 Закону "Про авторське право та суміжні права" використовується поняття "службові твори", що поширюється на твори, створені працівником відповідно до трудового договору (контракту) або автором відповіднодо цивільно-правового договору, та встановлює розподіл прав на службові твори, що відрізняється від того розподілу, що передбачений ст. 430 ЦК.

С таття 43 К Насліікн порушення права інтелектуальної

власності

1. Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

  1. Визначення порушення права інтелектуальної власності, що наводиться в цій статті, відрізняється від розуміння порушення цивільного права, що дається в ч. 1 ст. 15ЦК. В цьому останньому випадку невизнання та оспорювання визнаються поняттями, що стоять поряд з порушенням. Ст. 431 ЦК до складу поняття порушення права інтелектуальної власності включає не тільки посягання на нього, а й невизнання його.

  2. З метою забезпечення захисту авторського права тасуміжних прав ст. 50 Закону "Про авторське право і суміжніправа" [128J розкриває зміст окремих видів порушення цихправ. При цьому визначаються окремі види порушень, атакож відносяться до порушень такі дії, які зазвичай порушеннями не визнаються.

  3. Як відомо, цивільне право не знає понять приготування до правопорушення чи замаху на правопорушення.Ст. 50 Закону "Про авторське плаво та суміжні права" визначає як порушення авторського права та суміжних прав,що дає право на судовий захист, будь-які дії для свідомогообходу технічних засобів захисту авторського права або суміжних прав, зокрема, виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів длятакого обходу. Цивільним правопорушенням визнаєтьсятакож вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права або суміжних прав. Відповідно до цьоговчинення навіть необережних дій, що не привели до порушення авторського права або суміжних прав, а тільки створили загрозу такого порушення, визнаються правопорушеннями.

Стаття 432. Захист права інтелектуальної власності судом

Стаття 431-432

  1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистомсвого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16цього Кодексу.

  2. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом,може постановити рішення, зокрема, про:

  1. застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

  2. зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушеннямправа інтелектуальної власності;

  3. вилучення з цивільного обороту товарів, виготовленихабо введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;

  4. вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь,які використовувалися переважно для виготовлення товарів зпорушенням права інтелектуальної власності;

  1. застосування разового грошового стягнення замістьвідшкодування збитків за неправомірне використання об'єктаправа інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та іншихобставин, що мають істотне значення;

  2. опублікування в засобах масової інформації відомостейпро порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

1. Стаття, що коментується, встановлює правила щодо захисту права інтелектуальної власності судом. Але це не виключає чинності спеціальних правил щодо захисту прав на окремі види об'єктів інтелектуальної власності. В зв'язку з гостротою проблеми захисту права інтелектуальної власності, обумовленою значною мірою міжнародними зобов'язаннями України, у відповідні закони були включені спеціальні статті, що присвячені способам захисту прав на окремі види об'єктів інтелектуальної власності (ст. 27 Закону "Про охорону прав на промислові зразки'1 [55]; ст. 21 Закону "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" [56]; ст. 35 Закону "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" [117]). Ще раніше в ст. 52 Закону "Про авторське право і суміжні права" були сформульовані розгорнені по-

18

19