Глава 49

дається майно: 1) державних підприємств, щодо яких прийняте рішення про їх приватизацію; 2) акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, щодо яких прийняте рішення про їх приватизацію; 3) відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності (це обмеження не поширюється на товари в обороті і переробці). Суди послідовно застосовують це правило при вирішенні спорів. Так, арбітражним судом за позовом Фонду державного майна був визнаний недійсним договір застави, оскільки заставодавцем є відкрите акціонерне товариство, створене в процесі корпоратизації, оскільки не була отримана згода Фонду на передання в заставу майна, що знаходиться у власності зазначеного відкритого акціонерного товариства. Ви- '■ щий арбітражний суд залишив рішення в силі (п. З Оглядового листа "Про практику вирішення окремих спорів, пов'язаних із забезпеченням виконання зобов'язань" [387]). Наведені положення ст. 11 Закону "Про заставу" [51] Фонд державного майна України тлумачить так, що вони поширюються і на майно господарських товариств, засновником (учасником) яких є держава (п. 1.2 Порядку погодження органами приватизації умов договорів застави майна підприємств [345]). Це правило відомчого акта не відповідає ст. 11 Закону "Про заставу". Воно передбачає погодження договорів застави всіма господарськими товариствами, у статутних фондах яких є хоч невелика частка держави, що обмежує права органів таких господарських товариств, встановлені законом. Тому наведене правило застосовується тільки в межах, встановлених ст. 11 Закону "Про заставу".

19. Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону "Про приватизацію державного майна" [85] з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державних (комунальних) підприємств функції управління цим майном переходять до органів приватизації. Оскільки частина четверта ст. 11 Закону "Про заставу" передбачає погодження з органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном, застави цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, а також будівель і споруд, Фонд дер-

370

Стаття 576

жавного майна затвердив Порядок погодження органами приватизації умов договорів застави майна підприємств [345]. Для погодження органу приватизації надається проект договору застави, інші документи, а також експертна оцінка вартості майна, що передається в заставу (п. 2.2 названого Порядку). При цьому оцінка повинна провадитися вщповщно до Методики оцінки вартості майна під час приватизації. Оскільки надання дозволу на заставу є повноваженням Фонду, він має можливість контролювати додержання зазначеної вимоги До оцінки вартості майна, переданого в заставу. В даному випадку вимога про оцінку предмета застави встановлена, не законом, а підзаконним актом, однак вона відповідає частинам четвертій та п'ятій ст. 11 Закону "Про заставу".

20. Заставлене майно зазвичай залишається у володінні заставодавця. Воно відповідно до закону або договору може бути передане заставодержателю (в такому випадку застава набуває правової форми закладу) або третій особі (ч. 6 ст. 576 ЦК; ст. 9 Закону "Про заставу"). Передання предмета застави заставодержателю може випливати із суті укладеного договору застави. Так, якщо в договорі застави зазначається, що він є договором закладу, а строк передання предмета застави заставодержателю не визначений, належить зробити висновок про те, що заставодавець зобов'язаний передати предмет застави заставодержателю вщповщно до правила ч. 2 ст. 530 ЦК (у семиденний строк з дня пред'явлення заставодержателем вимоги). Якщо заставлене індивідуально визначене майно повинне знаходитися у володінні заставодержателя, останній вправі вимагати передання йому предмета застави на виконання договору застави (зобов'язання) на підставі ст. 620 ЦК. Пред'явлення при цьому віндикаційного позову (ст. 387 ЦК) було б некоректним, оскільки заставодавця в цьому випадку слід примусити до виконання зобов'язання, що виникло на підставі договору застави. Порушення заставодавцем згодом (після передання предмета застави заставодержателю) права заставодержателя володіти річчю, що знаходиться в закладі, також повинне кваліфікуватися як порушення заставного зобов'язання, а тому і в такому випадку заставодержатель

371