Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ярема А. Г. та ін. Науково-практичний коментар...doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
6.14 Mб
Скачать

Глава 47

КНИГА П'ЯТА ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Глава 47

ПОНЯТТЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ. СТОРОНИ У ЗОБОВ'ЯЗАННІ

Стаття 509. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення

  1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку,

  2. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

  3. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

1. Визначення поняття зобов'язання має суттєве значення. Коли у ст. 598-609 ЦК йдеться про припинення зобов'язання, то необхідно чітко розуміти, яке ж юридичне явище перестає існувати. Коли господарський суд вирішує питання про можливість зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню із сторони, яка порушила зобов'язання (п. З ст. 83 ГПК [20]), то межі, в яких таке зменшення допускається, визначаються межами поняття зобов'язання. Випадки, коли визначення поняття

Стаття 509

зобов'язання має безпосереднє практичне значення при пра-возастосуванні, не обмежуються наведеними. Вони є численними.

2. Сфера, в якій застосовується термін "зобов'язання", поступово розширюється. В науці трудового права і трудовому законодавстві термін "зобов'язання" стали вживати досить давно. Проте, застосування цього терміну в сфері трудового права не набуло поширення і не викликало скільки-небудь гострих проблем. В податковому законодавстві поняття зобов'язання з'явилось недавно. Його вживання стрімко набуло значного поширення і привело до виникнення проблем у практиці правозастосування.

За таких умов виникає потреба в класифікації зобов'язань як міжгалузевого (загальноправового) на види за критерієм галузі права, норми якої поширюються на відповідні зобов'язання. У сфері цивільного права доцільно було б говорити про цивільно-правові зобов'язання. В Цивільному кодексі не зазначається на цивільно-правовий характер зобов'язань тільки тому, що про інші види зобов'язань в ньому не йдеться взагалі.

В цій книзі під терміном "зобов'язання" зазвичай будуть розумітися цивільно-правові зобов'язання, якщо на інше не зазначається в тексті прямо.

3. В ст. 509 ЦК зобов'язання визначається як правовий зв'язок між двома суб'єктами (сторонами), що має односторонню спрямованість: на одну сторону зобов'язання покладається обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматися від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надається право, шо кореспондує обов'язку першої. Це визначення правильно розкриває сутність зобов'язання. З огляду на практичну значущість визначення поняття зобов'язання звернемо увагу на те, що ще за часів Стародавнього Риму термін "obligatio" вживався зазвичай для позначення всього права, що пов'язує кредитора з боржником, тобто права кредитора та обов'язку боржника, що кореспондує цьому праву (Муромцев С. Гражданское право Древнего Рима. - М, 1883, с. 91). Таке розуміння зобов'язання викладається в працях К.А. Флейшиць (Комментарий к ГК РСФСР. - М.: Юрид. лит., 1970, с. 235-236), В.А. Рахмиловича (Советское граж-

136

137