Глава 50 припинення зобов'язання

Стаття 598. Підстави припинення зобов'язання

1. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

2. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторіндопускається лише у випадках, встановлених договором абозаконом.

1. Поняття зобов'язання, що грунтується на договорі, в законодавстві, науці, господарській і судовій практиці часто замінюється терміном "договір". Хоч базовим поняттям, що використовується в назві та змісті глави 50 Цивільного кодексу, є термін "припинення зобов'язання", стосовно окремих видів зобов'язань в Цивільному кодексу і інших ак-

460

461

Глава 50

т ах цивільного законодавства переважно використовуються терміни "припинення" або "розірвання" договору. Абстрактно розмірковуючи, можна було б поняття припинення договору і припинення зобов'язання диференціювати, чітко розмежувати. При цьому можна було б стверджувати, що припинення договору означає лише припинення його як індивідуального регулятора відносин між особами, які його уклали, що зобов'язання одночасно з договором не припиняється, а припиняється воно відповідно до спеціальних правил, встановлених для зобов'язань. У принципі, така диференціація названих двох понять могла б набути ознаки конструктивності. Але для цього необхідно, щоб із закону було видно, що законодавець чітко і завжди або хоч в більшості випадків розрізняє поняття припинення договору і припинення зобов'язання. Але ж законодавець такої різниці сьогодні найчастіше не бачить. Більше того, включивши до змісту договору не тільки умови, погоджені його сторонами, а і "умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства" (ч. 1 ст. 628 ЦК), законодавець ще більше наблизив поняття договору до категорії зобов'язання, бо тепер зміст зобов'язання має визнаватись тотожнім змісту договору, а різниця в їх змісті полягає тільки в мірі наближення до сторін (в міру надання цьому змісту суб'єктивного характеру). Умови договору, як погоджені сторонами, так і обов'язкові для сторін відповідно до актів цивільного законодавства, все-таки мають більшою мірою об'єктивний характер, а зміст зобов'язання складають суб'єктивні права однієї сторони та обов'язки іншої, які (права, обов'язки) відповідають умовам договору.

2. У той же час з цілої низки спеціальних норм випливає, що припинення договору негайно не тягне припинення зобов'язання. Покажемо це на прикладі з судової практики. Рішенням арбітражного суду за позовом банку (кредитора) був розірваний кредитний договір. Одночасно в мотивувальній частині рішення суду було зазначено на те, що виходячи з цього припиняється дія зобов'язань поруки та застави, якими забезпечувалося виконання зобов'язання позичальника, що виникло на підставі кредитного договору. Банк звернувся із заявою про внесення змін до мотиву-

Стаття598

вальної частини судового рішення. Заява була обгрунтована тим, що розірвання кредитного договору не припиняє кредитного зобов'язання, у рамках якого позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту, сплатити проценти та пеню за порушення строків виконання зобов'язання. Виконання цього зобов'язання і забезпечується порукою і заставою. Вищий арбітражний суд, що розглядав цю справу, погодився з доводами банку, оскільки кредитне зобов'язання належить вважати припиненим з моменту виконання замовником всіх обов'язків позичальника перед банком, які складають зміст цього зобов'язання (Вісник Вищого арбітражного суду України, 2001, № 2, с. 101-102), а не з моменту набуття законної сили рішенням суду про розірвання договору. В інших випадках, однак, договір саме і розривається для того, щоб зобов'язання не виконувати. Тому припинення договору в одних випадках тягне одночасно припинення зобов'язання. В інших випадках припинення договору тягне припинення зобов'язання лише в кінцевому рахунку. Той або інший варіанти визначаються спеціальними правилами та особливостями змісту відповідних договору і зобов'язання.

Справа, суть якої викладена вище, викликає інтерес також з приводу визначення меж обов'язковості рішення суду. В рішенні суду обов'язковою є лише його резолютивна частина. У відповідних випадках обов'язковими визнаються положення мотивувальної частини судового рішення, якими встановлюються обставини (юридичні факти). Мотивувальна частина не є обов'язковою в тому, що не стосується встановлення фактів, а тому вона не підлягає оскарженню.

3. Чітко видно різницю між припиненням договору та припиненням зобов'язання на прикладі ст. 785 ЦК. Зазначення в цій статті на обов'язок наймача у разі припинення договору негайно повернути річ наймодавцеві свідчить про те, що цей обов'язок входить до змісту зобов'язання, яке несе наймач перед наймодавцем. Але ж свій зазначений обов'язок наймач може не виконати впродовж тривалого часу. В цей час зобов'язання, що виникло на підставі договору найму, існувати буде, хоч договір і є припиненим.

462

463