Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ярема А. Г. та ін. Науково-практичний коментар...doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
6.14 Mб
Скачать

Глава 47

тажу, а інші обов'язки (вивантажити вантаж, вивезти зі станції, внести платежі за затримку транспортних засобів під розвантаженням, очистити вагон чи контейнер тощо) виникають із одностороннього правочину — виявлення одержувачем вантажу згоди на його отримання. Правда, ст. 47 і 125 Статуту залізниць України [216] покладають на одер-1 жувача вантажу обов'язок прийняти вантаж, що надійшої на його адресу, і відповідальність за виконання цього обо-| в'язку. Але на сьогодні ці положення зазначеного підзакон-| ного акту втратили законну підставу (вони зберегли чинніс лише в сфері дії Господарського кодексу [32]. Див. про наступний пункт коментаря до ст. 511 ЦК). Зокрема, вони' суперечать статті, що коментується. їх включення до Статуту залізниць було запозиченням не тільки ідеї, а і тексту законодавства радянської доби. Досить звернути увагу на те, що в першу чергу тут йдеться про вантаж, поставка якого передбачена планом, зокрема нарядом, щоб впевнитись у тому, яке першоджерело тут використовувалось.

Виникнення у вантажоодержувача права перед перевізником в зв'язку з зобов'язанням між вантажовідправником та перевізником цілком відповідає ст. 511 ЦК. Це право в силу пред'явлення вантажоодержувачем вимоги про видачу вантажу доповнюється іншими правами та обов'язками перевізника та вантажовідправника. Але ці права та обов'язки складають зміст відповідних зобов'язань між тими суб'єктами, які пов'язані з зобов'язанням перевезення, але виходять за його межі.

6. Спеціальне правило ч. 2 ст. 310 ГК покладає на одержувача вантажу, який прибув на його адресу будь-яким транспортом, обов'язок одержати цей вантаж. Єдиний виняток із цього загального правила, коли одержувач вантажу звільняється від цього обов'язку, діє, коли в результаті пошкодження або псування вантажу виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням. Це положення поширюється на всі види транспорту. Такого не було навіть при соціалізмі. Тоді визнавалось безумовне право одержувача вантажу відмовитись від його прийняття, якщо вантаж доставлено автомобільним транспортом при внутріміському перевезенні (до

Стаття511

внутріміських перевезень не належали перевезення на відстань більш ніж 50 км від міської смуги). Таким чином, на відміну від сказаного вище в п. 2 коментаря до ст. 511 ЦК, в сфері дії Господарського кодексу чинним є правило, відповідно до якого зобов'язання між відправником вантажу і перевізником породжує обов'язок особи, що є одержувачем вантажу, отримати відповідний вантаж. Це — спеціальне правило, що має перевагу при правозастосуванні перед загальним правилом ст. 511 ЦК.

7. Набрання чинності новим Цивільним кодексом, в тому числі і ст. 511 ЦК, не вплинуло на юридичну силу спеціальних правил, які були прийняті раніше і які все-таки передбачають можливість виникнення цивільно-правових обов'язків осіб, які не брали участі у договорі, що став підставою зобов'язання, і не стали учасниками цього зобов'язання. Це обумовлено правилом правозастосування, відповідно до якого спеціальний закон (положення спеціального підзаконного акту) підлягає переважному правозастосуван-ню перед загальним законом (положенням підзаконного акту), хоч би загальне правило було прийнято пізніше (розуміється, за умови одинакової юридичної сили загальної та спеціальної правової норми). У разі виникнення із зобов'язання обов'язку особи, яка не є учасником цього зобов'язання, цей обов'язок складає зміст іншого зобов'язання. На це останнє також поширюються норми зобов'язального права. 8. Ч. З ст. 678 ЦК, ч. 2 ст. 14 Закону "Про захист прав споживачів" [57] надають покупцеві (споживачеві) право пред'явити вимогу, що випливає із продажу (передання) товарів неналежної якості, не тільки до продавця, а і (за вибором покупця, споживача) — безпосередньо до виготовлювача. Господарський кодекс не формулює щодо цього досить чітких правил, але він з урахуванням ч. З ст. 678 ЦК не виключає чинності п. 59 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення [391] і п. 52 Положення про поставки товарів народного споживання [392], що також передбачають відповідальність виготовлювача продукції безпосередньо перед споживачем (покупцем), який не знаходиться з ним в зобов'язальних правовідносинах. В таких випадках на підставі договору між продавцем

146

147