Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ярема А. Г. та ін. Науково-практичний коментар...doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
6.14 Mб
Скачать

Глава 47

п оручителем або заставодавцем — майновим поручителем, виконання обов'язку боржника третьою особою з урахуванням ч. З ст. 206 ЦК також мають кваліфікуватись як правочини, але стосовно заміни кредитора в зобов'язанні зазначені дії не є правочинами. Ці дії об'єктивно тягнуть за собою заміну кредитора в зобов'язанні, в той час як правочинами визнаються лише дії, спрямовані на досягнення цивільно-правових наслідків для осіб, які вчиняють дії (ч. 1 ст. 202 ЦК).

  1. Цивільний кодекс не визначає характеру договору провідступлення права як реального або консенсуального, Цедає сторонам цього договору можливість для вибору. Вониможуть домовитись про те, що здійснять передання права умайбутньому шляхом підписання відповідного акта. Але впрактиці такого майже не буває. Зазвичай в договорах зазначається на передання права, що дає змогу кваліфікуватиїх як реальні. Стосовно факторингу ст. 1077 ЦК допускаєукладення договору як реального або консенсуального. Цепов'язане з більш диференційованим підходом законодавцяв інституті факторингу до проблеми генези суб'єктивногоправа. Якщо строк платежу настав, здійснюється відступлення наявної вимоги, як правило, шляхом укладення реального договору. Майбутня вимога також може передаватись за договором факторингу, але вона вважається переданою з дня виникнення права вимоги до боржника. Тому втаких випадках договір факторингу (договір про відступлення права вимоги) слід вважати консенсуальним.

  2. Із ст. 513 ЦК випливає, що правочин щодо заміникредитора в зобов'язанні повинен вчинятись в тій же формі,що і правочин, на підставі якого виникло це зобов'язання.Оскільки договір застави нерухомого майна потребує нотаріального посвідчення, спеціально встановлюється, що правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню (частина друга ст. 24 Закону "Про іпотеку" [146]). Форма правочину щодо заміникредитора повинна відповідати формі правочину, на підставіякого зобов'язання виникло, і тоді, коли цей останній правочин був нотаріально посвідчений за ініціативою йогосторін (сторони), хоч би закон такої форми і не вимагав.

Стаття513 '

  1. Стаття, що коментується, має заголовок "Форма правочину...". Але йдеться не тільки власне про форму правочину (відповідно до ст. 209, 210, 639, 640 ЦК державнареєстрація правочину, в тому числі і договору, виходить замежі поняття форми правочину), а й про його державнуреєстрацію. Це не може бути підставою для іншого тлумачення форми правочину та його державної реєстрації, ніжце випливає із зазначених статей Цивільного кодексу (тобто, державна реєстрація і стосовно правочину щодо замінисторони у зобов'язанні виходить за межі поняття формиправочину).

  2. У разі, коли із закону випливає обов'язковість нотаріального посвідчення правочину щодо заміни кредитора, цейправочин вважається вчиненим з моменту нотаріальногопосвідчення. Якщо передбачена обов'язковість державноїреєстрації такого правочину, він вважається вчиненим змоменту його державної реєстрації.

  3. Абзац восьмий ст. 2 Закону "Про забезпечення вимогкредиторів та реєстрацію обтяжень" [155] визнає майновіправа різновидом рухомого майна. Відступлення права вимоги п. 7 частини першої ст. 34 названого Закону відносить до категорії обтяжень рухомого майна. Ст. 11 того жЗакону передбачає реєстрацію обтяжень в Державномуреєстрі обтяжень рухомого майна. Реєстрація правочинущодо відступлення права вимоги не впливає на йогодійсність. Проте відсутність реєстрації цього правочину означає, що він не може поширюватись на третіх осіб, дояких належить і боржник. Тому боржник зобов'язаний виконати вимогу нового кредитора про виконання зобов'язання на його адресу лише за умови, що надані достовірнідокази реєстрації відступлення вимоги.

Досягти більшої стабільності правочину щодо відступлення права вимоги без реєстрації відповідного правочину як обтяження можна шляхом укладення трьохстороннього правочину щодо відступлення вимоги з участю первісного кредитора, нового кредитора і боржника. В цьому разі правочин є дійсним відповідно до частини першої ст. 12 Закону "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Він є чинним і стосовно боржника, оскільки він

156

157