Глава 51

щ одо визначення майна, на яке може бути звернене стягнення на підставі виконавчого документа, також вживається формулювання "особа відповідає" (наприклад, ч. 2 ст. 96 ЦК).

2. У випадках, передбачених договором або законом, порушення боржником зобов'язання дає кредиторові право наодносторонню відмову від зобов'язання. В цьому формулюванні зачіпається складний комплекс проблем, що детально аналізується в коментарі до ст. 615 і 651 ЦК.

3. Наслідком порушення зобов'язання може бути змінаумов останнього. Як раз так належить тлумачити п. 2 ст.611 ЦК. Але ж наведене формулювання охоплює лише частину випадків зміни зобов'язання: коли порушення боржником зобов'язання тягне за собою зміну цього ж зобов'язання. Значно частіше зустрічаються такі ситуації, коли порушення боржником зобов'язання безпосередньо чи опосередковано тягне за собою зміну іншого (зустрічного) зобов'язання, що грунтується на тому ж договорі. Зміна умовзобов'язання може здійснюватись шляхом внесення зміндо договору. Див. про це коментар до ст. 651, 652 ЦК.Можлива і безпосередня зміна зобов'язання внаслідок порушення цього зобов'язання чи пов'язаного з ним зобов'язання, яке входить до змісту одних і тих же зобов'язальнихправовідносин.

Прострочення кредитора є не що інше як порушення боржником зобов'язання, що впливає на інше зобов'язання, яке є частиною тих же зобов'язальних правовідносин. В силу ч. 2 ст. 613 ЦК прострочення боржником виконання зобов'язання породжує право на відстрочення виконання на користь цього боржника в іншому зобов'язанні, що входить до складу одних і тих же зобов'язальних правовідносин, на час прострочення виконання в першому зобов'язанні.

Якщо покупець як боржник порушив своє зобов'язання — не оплатив раніше передану йому партію товару, продавцеві як боржникові у зобов'язанні, що складає єдині зобов'язальні правовідносини з першим зобов'язанням, надається право зупинити передання нової партії товару, передбаченої договором (ч. 5 ст. 692 ЦК). В цьому випадку пору-

506

Стаття 611

ш ення покупцем зобов'язання породжує зміни в іншому зобов'язанні, в якому боржником є продавець.

4. Суттєвим є те, що ст. 611 ЦК передбачає відшкодування моральної шкоди у випадках, встановлених законом або договором. Це дає відповідь на запитання, чи завжди при порушенні зобов'язання можливе відшкодування моральної шкоди. Із ст. 611 ЦК випливає така відповідь: не завжди, а тільки у випадках, коли таке передбачено законом або договором. При цьому ст. 611 ЦК не слід тлумачити так, що вона відсилає до ст. 16 ЦК, яка серед способів захисту права називає відшкодування моральної (немайно-вої) шкоди. Слід погодитись з тим, що спеціальна норма п. 4 ст. 611 ЦК не може відсилати до норми загальної (п. 9 ч. 1 ст. 16 ЦК). В іншому випадку не виключається створення зачарованого кола, коли одна правова норма відсилає до іншої, а інша формулює зворотне відсилання.

Що стосується ст. 1167 ЦК, то вона не може поширюватись на випадки, коли моральна шкода завдається порушенням зобов'язання.

Відшкодування моральної (нематеріальної) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, невідчужуваними і не можуть бути предметом зобов'язання. Отже, порушенням зобов'язань безпосередньо особисті немайнові права не зачіпаються. Але можливе опосередковане заподіяння моральної шкоди, яка повинна відшкодовуватися при її наявності завжди, якщо це передбачено правовими нормами, що поширюються на відповідний вид зобов'язань. Під такими правовими нормами треба розуміти саме положення спеціальних законів, що і відображено в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" [373] і в роз'ясненні Вищого арбітражного суду "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди" [381]. Однак у науковій літературі вказівка Верховного Суду про допустимість стягнення моральної шкоди при порушенні зобов'язань лише у випадках, передбачених спеціальними законами, піддана необгрунтованій критиці (див. Цивільне право України. Підручник. У

597