Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ярема А. Г. та ін. Науково-практичний коментар...doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
6.14 Mб
Скачать
  1. У разі порушення зобов'язання однією стороною другасторона має право частково або в повному обсязі відмовитисявід зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

  2. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє виннусторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

  3. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умовизобов'язання або воно припиняється.

1. Ст. 615 ЦК більш детально розкриває загальне положення п. 1 ст. 611 ЦК, відповідно до якого у разі порушен-

536

537

Глава 51

н я зобов'язання воно може бути припинене внаслідок односторонньої відмови, якщо це встановлено договором або законом. Центральною проблемою при тлумаченні п. 1 ст. 611 і ст. 615 ЦК є проблема визначення поняття зобов'язання. В коментарі до ст. 509 і 510 ЦК йшлося про відсутність у Цивільному кодексі, інших актах цивільного законодавства і правозастосовчій практиці єдиного розуміння категорії зобов'язання. За таких умов перевагу при застосуванні норм Цивільного кодексу і інших актів цивільного законодавства слід надати спеціальному з цього приводу правилу, яким є визначення зобов'язання, що наводиться у ст. 509 ЦК. З огляду на це, хоч в п. 1 ст. 611 і ст. 615 ЦК законодавець уникає використання категорій "кредитор" та "боржник", ці статті слід тлумачити так, що вони мають на увазі порушення боржником зобов'язання як зв'язку між правами кредитора і обов'язками боржника та надають кредиторові права відмовитися від цього зобов'язання, внаслідок цього припиняється це зобов'язання. Доля зустрічного зобов'язання при цьому ст. 615 ЦК не вирішується.

  1. Ч. 1 ст. 611 і ст. 615 ЦК єдині в тому, що розширюють у порівнянні з Цивільним кодексом 1963 р. способивстановлення права на односторонню відмову від зобов'язання: підстави для цього тепер можуть встановлюватисьне тільки законом, а і договором. Це відповідає загальнійтенденції до підвищення ролі цивільно-правового договору, яка знайшла відображення, в Цивільному кодексі 2003р. Відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК кредиторові дається правона односторонню відмову від зобов'язання. Повторюючице правило, ч. 1 ст. 615 ЦК передбачає можливість відмовивід зобов'язання частково або в повному обсязі.

  2. Відмова від договору полягає у здійсненні кредитором односторонніх дій в установленому законом порядку,які тягнуть за собою припинення зобов'язання. У випадкахреалізації права на односторонню відмову від зобов'язаннядіями кредитора припиняються не всі зобов'язальні правовідносини, що виникли на підставі договору чи на іншійпідставі, а припиняється тільки зобов'язання, зміст якогоскладають права кредитора, який відмовляється від зобов'-

Стаття615

язання, та обов'язки боржника. В результаті цього інша частина зобов'язальних правовідносин (зустрічне зобов'язання) втрачає підставу, а тому також припиняється. Якщо в цій частині уже здійснене виконання, воно втрачає підставу, що тягне виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям майна без достатньої правової підстави.

  1. Господарський кодекс [32] формулює спеціальні правила, що застосовуються до господарських зобов'язань. Вст. 236 ГК викладаються розгорнені правові положення,що стосуються односторонніх дій сторони зобов'язання, яківона може здійснити у відповідь на порушення господарського зобов'язання іншою стороною. Такі дії називаютьсяоперативно-господарськими санкціями і визначаються як"заходи оперативного впливу на правопорушника з метоюприпинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку".

  2. Ч. З ст. 235 ГК визначає, що оперативно-господарськісанкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, якийпорушив зобов'язання. У Цивільному кодексі прямоївідповіді на це запитання немає. Оскільки право на односторонню відмову від зобов'язання Цивільний кодекс невизнає мірою відповідальності, можна зробити висновокпро те, що Цивільний кодекс також не ставить виникненняу кредитора такого права в залежність від вини боржника.

  3. Відповідно до ст. 235 і 236 ГК допускається застосування лише таких оперативно-господарських санкцій, якіпередбачені договором. Але переважному застосуванню перед цими правилами підлягають положення Цивільного кодексу, що передбачають можливість односторонньої відмови від зобов'язання чи інших подібних дій, хоч це і не булопередбачено в договорі.

  4. В разі порушення господарського зобов'язання однією стороною друга сторона вправі шляхом здійсненняодносторонніх дій відмовитись від виконання свого зобов'язання (п. 1 ч. 1 ст. 236 ГК). Ця правова конструкціяформально протилежна тій, що сформульована в п. 1 ст.611 і ч. 1 ст. 615 ЦК. П. 1 ст. 611 ЦК передбачає відмовукредитора від зобов'язання як зв'язку між правами креди-

538

539