Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ярема А. Г. та ін. Науково-практичний коментар...doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
6.14 Mб
Скачать

Глава 51

л ад, Віденська конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу. Коментар. — М.: Юридична література, 1994, с. 75). Паралельно з цим категорію передбачуваності запропоновано використовувати для оцінки наявності чи відсутності причинного зв'язку (див. Брагінський М.И., Вітрянсь-кий В.В. Договірне право. Загальні положення. — М.: Статут, 1997, с. 580). У зв'язку з цим хотілося б застерегти від необгрунтованого заперечення позитивного вітчизняного досвіду правотворчості та правозастосування дореволюційного (мається на увазі — до 1917 р.) і радянського періодів і відповідної йому правової теорії. Вина, як і раніше, вповні обґрунтовано визнається цивільним законодавством однією з умов відповідальності. Відмова від принципу вини була б кроком назад і в практиці правотворчості та правозастосування, і в теорії.

Що стосується передбачуваності результатів порушення зобов'язання, то ця категорія лише частково відображає суб'єктивну сторону правопорушення і є найвищою мірою плідною, коли вона використовується при правозастосу-ванні не шляхом змішування її з причинністю, що характеризує об'єктивну сторону правопорушення, і не у відриві від принципу вини, а в його контексті.

7. Категорія вини використовується для суто суб'єктивної оцінки дій (бездіяльності) сторін цивільно-правового договору (зобов'язання). Надання термінам "вина", "умисел", "необережність", що зустрічається в текстах законів, об'єктивного значення (наприклад, "... прострочення є наслідком... вини..." — ч. З ст. 613 ЦК) є проявом прагнення спростити текст закону (треба було написати: "... прострочення є наслідком дій, що мають ознаку вини...").

У ст. 614 ЦК не міститься визначення вини, а лише вказується на дві її форми (умисел і необережність), які також не розкриваються. Іноді в цивільному законодавстві використовується поняття грубої необережності (наприклад, ч. 2 ст. 1193 ЦК). У Кодексі торговельного мореплавства використовується поняття самовпевненості з усвідомленням можливості заподіяння збитків (наприклад, ст. 181). Це словосполучення покликане дещо прояснити, як законодавець розуміє категорію самовпевненості. Водночас по-

Стаття614

ложення законодавства не завжди вносять необхідну ясність у зміст категорії вини і понять, що розкривають її види. Так, у ст. 193 КТМ [24] мова йде про "вину або недбалість" пасажира. Було б помилковим робити звідси такий висновок, що вітчизняне цивільне законодавство виводить недбалість за межі поняття вини.

В умоівах, що склалися, коли цивільне законодавство не визначає ознак вини та окремих її видів, при застосуванні норм цивільного права слід враховувати визначення вини, умислу і необережності, які даються в Кримінальному кодексі [26] (саме враховувати, а не керуватися ними безпосередньо, оскільки для безпосереднього застосування в сфері цивільного права ці визначення непридатні).

Ст. 23 Кримінального кодексу визначає вину як психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та їх наслідків, виражене (ставлення) у формі умислу або необережності. Це — цілком прийнятне для цивільного законодавства визначення і його застосування вповні може бути прийняте як вихідне для формулювання того визначення вини, яке придатне в сфері цивільного права.

  1. Прямий умисел розкривається в ст. 24 КК як усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру діяння,передбачення суспільно небезпечних наслідків і бажання їхнастання. Непрямий умисел відрізняється від прямого тим,що особа не бажала настання суспільно небезпечнихнаслідків, але свідомо припускала їх настання. Формулювання на цьому правовому підґрунті поняття умислу, придатного для використання в сфері цивільного права, викликає труднощі в зв'язку з необхідністю знайти категорію,яка у цій сфері замінить поняття суспільної небезпеки. Було'б помилково вважати, що умисел і взагалі вина як умовацивільно-правової відповідальності передбачають усвідомлення протиправності поведінки. Незнання закону (підза-конного акта, умов договору) не може бути підставою длязвільнення від цивільно-правової відповідальності так само,як незнання закону не звільняє від кримінальної відповідальності.

  2. Відповідно до ст. 25 КК злочин визнається вчиненим знеобережності, якщо особа, яка його вчинила, передбачала

526

527