Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ярема А. Г. та ін. Науково-практичний коментар...doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
6.14 Mб
Скачать

Глава 52

з ань в зв'язку із спливом строку договору. Застосування правової конструкції строку стосовно певної категорії договорів відповідає їх характеру і є доцільним. В інших випадках використання цієї правової конструкції вносить невизначеність у правовідносини, що виникають на підставі договору.

Нижче аналізуються ті положення Цивільного кодексу та інших законів, якими передбачається, допускається або виключається встановлення строків договорів відповідно до характеру відповідних договорів.

  1. Потреба у встановленні строків договорів існує стосовно довгострокових договорів перевезень (ст. 914 ЦК) ідогоюрів транспортного експедирування (ст. 929 ЦК). Спливстроків цих договорів припиняє зобов'язання перевізникащодо надання транспортних засобів, а також зустрічне зобов'язання вантажовідправника представляти вантаж до перевезення, зобов'язання експедитора надавати послугиклієнту. Інші права та обов'язки сторін, що виникли доспливу строку договору, у зв'язку з припиненням довгострокових договорів перевезення і договорів експедируванняне припиняються. На це доцільно було б прямо зазначати вдоговорах. Тоді наслідки спливу строків, зазначені в ч. 1 ст.631 ЦК, не будуть застосовуватись в силу ч. З ст. 6 ЦК.'

  2. Стосовно консенсуальних договорів зберігання (ч. 2ст. 936 ЦК) встановлення їх строків є логічним. Зі спливомстроків таких договорів припиняється обов'язок зберіганаприймати речі на зберігання. Решта прав та обов'язків сторін,що виникла до спливу строку договору, не припиняється,на що доцільно було б зазначати в договорах. Разом з тим,належить враховувати, що положення Цивільного кодексупро зберігання не використовують правову конструкціюстроку договору, а оперують лише поняттям стро'ку зберігання (ст. 938 ЦК). Проте стосовно консенсуальних договорів зберігання встановлення їх строків мало б сенс, аправовою підставою цього є ст. 631 ЦК.

  3. Строк визнається істотною умовою договору страхування (ст. 982 ЦК). Стосовно цього виду договорів встановлюється також момент, з якого вони набирають чинності — з моменту внесення страхувальником першого стра-

Стаття631

хового платежу (ст. 983 ЦК; ст. 18 Закону "Про страхування" [132]). З цього моменту і відлічується строк договору, встановлений в ньому. Сплив строку договору страхування означає, що з цього моменту настання страхового випадку не породжує обов'язку страховика виплатити страхове відшкодування чи страхову суму. Проте, слід враховувати, що і момент набрання чинності договором страхування, і момент спливу строку чинності договору визначити далеко не завжди можливо, оскільки чинне цивільне законодавство не містить необхідного нормативного матеріалу. Тому з метою досягнення більшої визначеності у відносинах сторін в договорах страхування доцільно було б встановлювати, що вони набувають чинності з нуля годин наступного дня після списання відповідної грошової суми з рахунку банка, що знаходиться у сфері відповідальності страхувальника (див. п. 6-8 коментаря до ст. 530 ЦК).

'5. Слід визнати конструктивне значення строків договорів доручення (ст. 1001 ЦК) та договорів комісії (ст. 1012 ЦК). Стосовно договору управління майном строк не тільки визнається істотною умовою (його включено до визначення цього виду договору в ст. 1029 ЦК), а і передбачається, що він вважається укладеним на п'ять років, якщо сторони не визначили його строку. Цей строк відлічується від дня передання майна в управління, оскільки договір управління майном визнається реальним (ст. 1029 ЦК).

Сплив строків названих договорів означає відповідно припинення повноважень повіреного, припинення комісійного доручення комісіонера, припинення повноваження управителя, а також прав та обов'язків сторін, безпосередньо пов'язаних з дорученням, яке виконував поручитель, комісіонер, з повноваженнями управителя майном. Решта прав та обов'язків, що виникли раніше, залишаються при цьому чинними, що випливає, зокрема, із ст. 1009 ЦК (стосовно доручення), ст. 1044 ЦК (стосовно управління майном).

6. Строк не визнається істотною умовою не тільки договору позики, а і кредитного договору, що є різновидом договору позики (ст. 1046,1054 ЦК). Це — доцільне рішення законодавця. Тому більш розумно було б встановлювати в

686

687

Гл£.ва 52

д огс ворах не строки таких договорів, а строки повернення предмета позики, грошової суми, строки виплати процентів, строки, протягом яких проценти виплачуються в підвищеному розмірі при простроченні повернення предмета позики.

  1. Замість недостатньо визначеної категорії строку договору банківського вкладу, ст. 1060 ЦК використовує чітковизначені поняття видачі вкладу на першу вимогу і повернення вкладу зі спливом встановленого строку.

  2. Стосовно договорів банківського рахунку ст. 1066-1076 ЦК не встановлюються будь-які правила про їх строк.Це відповідає характеру таких договорів.

  3. Положення Цивільного кодексу про факторинг (ст.1077-1086 ЦК) не передбачають встановлення строку договорів факторингу. Реально є потреба у встановленні строківвиконання зобов'язань, що виникають на підставі такихдоговорів.

  1. Встановлення строку ліцензійного договору (ст. 1110ЦК) відповідає характеру цього договору. Сплив цього строкуприпиняє право ліцензіата на користування об'єктом праваінтелектуальної власності, але не може припинити інші правасторін, що виникли в період дії договору, в тому числі ідодаткові (право на стягнення неустойки, збитків).

  2. Строк не є істотною умовою договору комерційноїконцесії. Але він встановлюватись може. Сплив цього строкуприпиняє право користувача на користування комплексомналежних правоволодільцеві прав. Але інші права, що виникли в період дії договору, зі спливом строку договору неприпиняються.

  3. Договір простого товариства, як випливає із ст. 1142ЦК, може бути укладений безстроково, а також з визначенням строку. Встановлення строку договору відповідає характеру такого договору. Сплив строку договору простоготовариства тягне наслідки, що передбачені ст. 1139,1140, ч.2 ст. 1141 ЦК.

13. Нижче йдеться про види договорів, стосовно якихзамість правової конструкції строку договору доцільно використовувати правові конструкції, що більш близькі дохарактеру відповідних договорів.

Стаття631

Стосовно відчуження майна взагалі немає сенсу визначати строк його дії. Достатньо встановити строк виконання сторонами зустрічних зобов'язань. їх прострочення дає іншій стороні право на відмову від договору (ст. 665, 692, 695 ЦК). Але у разі періодичного передання окремих партій товарів продавцем покупцеві (при укладенні договору поставки) строк необхідно встановлювати, в необхідних випадках передбачивши можливість поповнення недопоставки протягом певного строку після закінчення строку договору.

14. Стосовно договору ренти встановлення його строку(при строковій ренті; безстрокову ренту взагалі нерозумнобуло б встановлювати, оскільки немає нормативного матеріалу для визначення терміну закінчення строку її виплати, апередбачати її безкінечний перехід в порядку спадкуваннябуло б нереальним) також є недоцільним. Оскільки рентавиплачується після закінчення кожного календарного кварталу, слід встановити перший та останній квартали виплати

ренти.

  1. Строк договору довічного утримання випливає ізсуті договору (він визначається подією, яка неминуче маєнастати), а тому встановлюватись не повинен.

  2. Ч. 1 ст. 759 ЦК визнає можливість укладення договору найму не тільки як реального, а і як консенсуального.Тому застосування правил про строк договору найму (ст.763 ЦК) не буде викликати утруднень тільки при укладеннітакого договору як реального. Якщо ж договір найму визначений сторонами як консенсуальний, то його строк, якийвідлічується від моменту укладення (ч. 2 ст. 631 ЦК) можене співпадати із строком, впродовж якого наймач відповідно до договору мав право та можливість користуватись річчю,оскільки навіть без порушення наймодавцем обов'язку передати предмет договору наймачеві, можливе визначеннятерміну передання, що не співпадає з терміном укладеннядоговору. За таких умов доцільно відповідно до визначення договору найму (ст. 759 ЦК) в договорах встановлюватиумову про строк, на який річ передається у користуваннянаймодавиеві, а не про строк договору найму взагалі.

17. Стосовно позички строк договору (у заголовку ст. 831 ЦК) ототожнюється із строком користування річчю (в

688

689