Глава 49

2 2. У тексті ст. 18 Закону [155] йдеться про "майно, щовходить до складу єдиного майнового комплексу", а в заголовку цієї ж статті — про єдиний майновий комплекс якрізновид майна. Зазвичай при тлумаченні положень законодавства перевагу слід надавати тексту відповідного положення, а не його заголовку. Проте в цьому випадку із контекстустатті випливає, що все-таки цю статтю слід поширювати наобтяження єдиного майнового комплексу як різновиду майна. Встановлюється, що пріоритет обтяження єдиного майнового комплексу (обмеження прав на це майно) визначається згідно із спеціальними правилами про пріоритет прав нанерухоме майно. Але ж стосовно нерухомого майна взагалі непередбачено застосування правової конструкції обтяження.

23. Частина перша ст. 332 ЦК визначає поняття переробки речі. Частина перша ст. 19 Закону вводить в нормативний обіг поняття перетворення речі, що охоплює собоюпереробку, приєднання, поділ, виділення та інші способиперетворення. Обтяження рухомого майна, яке зазнало перетворення, поширюється на рухоме майно, що виникло врезультаті перетворення. Зміни у відомостях про реєстрацію обтяжень в зв'язку з перетворенням майна підлягаютьреєстрації в загальному порядку. Частина друга ст. 13 Закону встановлює обов'язок обтяжувача зареєструвати зміни увідомостях про реєстрацію обтяжень протягом п'яти днів змоменту набрання чинності правочином. Визначення моменту, з якого належить відлічувати цей строк при перетворенні речі, є проблематичним. Очевидно, з цією метоюслід оформити відповідний документ.

Пріоритет обтяження майна, що виникло в результаті перетворення, встановлюється з моменту реєстрації змін у відомостях про обтяження.

Якщо рухоме майно після реєстрації його обтяження внаслідок приєднання стало невідокремлюваною частиною нерухомого майна, обтяження припиняється.

24. Допускається укладення договорів про відступлення пріоритету обтяжувачем з вищим пріоритетом на користь обтяжувача з нижчим пріоритетом, якщо це не завдає збитків іншим обтяжувачам, за умови внесення відповідних змін до відомостей про реєстрацію.

Стаття597

Забезпечувальні обтяження рухомого майна

25. Визначаючи вимоги, які забезпечуються обтяженням, ст. 22 Закону дещо більш детально, ніж ч. 2 ст. 589 ЦК стосовно застави, описує деякі із цих вимог. Крім того, значення ст. 22 Закону полягає в тому, що вона поширюється на притримання рухомого майна. Ст. 22 Закону передбачає задоволення за рахунок предмета обтяження як вимог, що передбачені ч. 2 ст. 589 ЦК, так і наступних вимог: відшкодування витрат, пов'язаних із зверненням стягнення, відшкодуванням збитків, завданих порушенням умов обтяження, відшкодування витрат на збереження предмета обтяження. Суттєво те, що частина перша ст. 22 Закону визнає обов'язковим досягнення обтяжувачем і боржником згоди щодо максимального розміру вимоги, яка забезпечується обтяженням. Це формулювання має тлумачитись як вимога встановити максимальну грошову суму всіх вимог, що забезпечуються обтяженням. Якщо ж в договорі лише дається перелік вимог, то в такому випадку слід вважати, що сторони не досягли згоди з однієї із істотних умов договору про встановлення обтяження, а тому такий договір слід вважати неукладеним (принаймні, в частині встановлення обтяження), а обтяження — таким, що не виникло, хоч би із тексту договору було ясно, як розраховується розмір вимоги, що забезпечується за рахунок майна, яке є предметом обтяження. Таке тлумачення наведеного положення частини першої ст. 22 Закону враховує ту обставину, що законодавець приписує визначати максимальний розмір вимог, що забезпечуються обтяженням, з огляду на необхідність захисту прав наступних обтяжувачів. З урахуванням цього зміна максимального розміру забезпеченої обтяженням вимоги в бік збільшення підлягає реєстрації. В частині збільшення максимального розміру вимог пріоритет обтяження визначається за моментом реєстрації відомостей про зміну розміру.

26. Ст. 23 Закону, що підлягає переважному застосуванню перед положеннями Цивільного Кодексу і Закону "Про заставу" [51], формулює деякі уточнення, що мають практичне значення:

458

459