Глава 47

тором. Боржник — це сторона, яка несе обов'язки. Кредитор — сторона, яка має права. Обов'язками боржника та правами кредитора повністю вичерпується зміст зобов'язання. Коли в Цивільному кодексі йдеться про прострочення кредитора (ст. 613 ЦК) або вину кредитора (ст. 616 ЦК), тобто, управненої сторони, термін "кредитор" використовується суто умовно: йдеться про дії чи бездіяльність сторони зобов'язальних правовідносин, що унеможливили або утруднили виконання боржником зобов'язання. Оскільки термін "кредитор" в цих випадках застосовується до сторони, яка зобов'язана вчинити певні дії чи втриматися віц певних дій (хоч би йшлося про прийняття виконання) зазначеним терміном позначається боржник у його класичному розумінні. Тим часом, тенденція до ототожнення боржника і кредитора, що виявилась у правових конструкціях прострочення та вини кредитора, набуває поширення та

ВИЗНаННЯ V найнпніштл/ мсл»«™- ^; '^г-

„ ___r vwuvivmm оимш кредиторів та реєстрацію обтяжень" [155] обтяження визначається, зокрема,як "... право боржника.., на рухоме майно, що виникає напідставі закону, договору, рішення суду або з інших дійфізичних або юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна". У частині другій тієї ж статті зазначається на права і обов'язки,які встановлені законом та/або договором і які виникаютьвідповідно до обтяження у обтяжувача і боржника. Це останнє формулювання за певних умов можна витлумачититак, що тут маються на увазі права обтяжувача та обов'язкиборжника. Але у попередньому цитованому формулюванні,яке є частиною визначення поняття обтяження, прямо зазначається на "права боржника" що взагалі є нонсенсом.Це і обумовило неможливість витлумачення деяких положень цього Закону.

2. У зобов'язанні завжди тільки дві сторони, не менше і не більше. Зобов'язання не можуть бути трьох- чи багатосторонніми. Такими можуть бути тільки зобов'язальні правовідносини або цивільно-правові договори. В ст. 510ЦК проблема трьох- чи багатосторонніх зобов'язальних правовідносин чи договорів не зачіпається. Тут йдеться про ви-

142

Стаття510-511

падки, коли в зобов'язанні на стороні кредитора чи боржника виступає декілька осіб. Про способи розподілу прав між декількома особами, що виступають у зобов'язанні як єдиний кредитор, та обов'язків між декількома особами, що виступають як єдиний боржник, йдеться у ст. 540 ЦК.

3. Ч. З ст. 510 ЦК виходить із розуміння зобов'язання як зобов^%язальних правовідносин між двома сторонами. У зобов'язальних правовідносинах кожна із сторін правовідносин дійсно є боржником у зобов'язанні, яке вона має виконати на користь іншої особи, і кредитором у зобов'язанні, яке інша сторона має виконати на користь першої. Але суперечить визначенню зобов'язання, що наводиться у ст. 509 ЦК, положення про те, що в одному і тому ж зобов'язанні один і той же суб'єкт одночасно є і боржником, оскільки він несе обов'язки, і кредитором, оскільки він наділений правами.

В зв'язку з наявністю суперечності між ст. 509 та ст. 510 ЦК у розумінні категорії зобов'язання при тлумаченні положень Цивільного кодексу, в яких вживається термін "зобов'язання", переважно цей термін слід розуміти так, як він визначається у спеціальній ст. 509 ЦК. Але не виключається, що у контексті того чи іншого положення Цивільного кодексу або нормативно-правового акту під зобов'язанням розуміються правовідносини, що включають до себе два або більше зобов'язань, як вони визначаються у ст. 509 ЦК.

Стаття 511. Третя особа у зобов'язанні

І, Зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

1. Правовідносини — це центральна категорія правознавства, їй відповідає центральна правова конструкція, зміст якої складає взаємний зв'язок прав та обов'язків осіб. Говорити про право особи за відсутності обов'язку іншої особи, що кореспондує цьому праву, означає те ж саме,- що і вести розмову про їжу за відсутності останньої і перспектив

143