344Історія української журналістики XIX століття

році й головою товариства "І Іросвіта". І (є був авторитет ний діяч, до слова

якого прислухалася вся тодішня народовеька громада. Своє обрання

заступником голови галицького сейму він розцінив перший крок поляків

назустріч українській спільноті краю і розпочав клопотання перед урядом

про дозвіл видавати у країнську політичну і азеґу. Такий дозвіл він отримав

і 25 вересня (7 жовтая) 1870 року вийшов перший номер газети "Основа".

Гри Ідеї було покладено в програму нового видання: національна

самостійність русинів Галичини як частини великого українського народу:

вірність галицьких русинів Австрійській короні; мирний розвиток

польської й української спільнот в Австрійській державі. У першому ж

числі проголошувалося, що галицькі русини "признають конечність

прямувати, на підставі нинішніх державно-правових односнн. до

забезпечення свого народно-політичного биту і уладження своїх взаємин з

поляками, як співобпвателямп сего краю в виді повної, законом

установитися маючої, автономії обох народностей, рускої і польської, в

згляді народнім, політичнім і церковнім, передовсім же до одповідного

засадам справедливості рівноуправнення свого язика народного у всіх

парослях житя прилюдного, іменно в шкоді, суді й уряді".

Для редагування газети Ю. Лаврівськнй запросив Теодора Леонтовича

(1812-1886) народовського діяча й публіциста, що з першими публікаціями

висту пив ще в "Зорі Галицькій". Його головними співробітниками стали К.

Климковичі В. ІІІашкевпч. "Основа" виходила двічі на тиждень. У 1870 рокі

вийшло 27 її чисел, у 1871 28-112 №№: після чого Т, Леонтовпч відійшов

від редакції, вона опинилася в руках К К.іпмковича; у листопаді він уже

віщав "Основу" як два півмісячні зошити: у 1872 році він змушений був

видавати її самоту жки у попередньому форматі, і довів газету до 14 серпня:

на 64 числі газета припинила своє існу вання.

З "Основою" співробітничали, крім названих діячів. А. Вахнянин. С'т.

Качала. К. Устнянович. І. Нечуй-Левнцький. Газета відразу потрапила у

двозначне становище. З одного боку, вона видавалася за програмою

народовців і сприймалася як продовження недавно зниклої "Правди"; з

дру гого боку. газета сприймалася як речник у країно-польської угодовської

политики. "Основа" відбулася як інформаційна газета народовців, містила

на своїх сторінках новннарні повідомлення з повітів провінції,

загальнодержавну та зару біжну хроніку . У публіцистиці, яка все ж займала

поважне місце в газеті, пану вав тон толерантності: г азета не кидалася в бій

за кожним приводом проти польської жу рналістики.

Про спадковість двох народовських віщань свідчила публікація в

"Основі" статті І. Нечуя-Левицького "Органи російських партій (1871.

№№ 28-44). що була заявлена дія надру кування в "Правді". С'алтля містила

глибокий аналіз ситу ації в російській журналістиці, розгляд західницьких

та слов'янофільських видань, а також провідних літературних творів,

опублікованих на їхніх сторінках. Критик твердив, що політичне й

літературне жіптя в Росії розташоване уздовж вектора протистояння

західництва і слов'янофільства. Ці течії 1. Нечуй-Левнцький називав