1891 Році в Києві утворився студентський гурток, на чолі якого стояли м.

Міхновський. С. Шемет. А. Кубинський. Гурток мав тісні стосунки з

старшим поколінням українських діячів: В. Антоновичем, О. Коннським.

О. Русовіїм. В. Антонович читав для гуртка лекції з історії У країни. О.

Русов. працюючи земським статистиком, влітку 1891 року залучив 50

студентів Київського й Харківського у ніверситетів до перепису неру хомого

майна в Полтавській губернії. Під час цієї акції склався гурток з чотирьох

студентів: І. Липа, М. Байздренко, М. Базькевнч, В. Боровик. Тоді ж вони

дали клятву вірності справі визволення У країни на могилі Тараса

Шевченка і названі себе "Братство тарасівців". Крім перелічених, до

братства належали Б. Грінченко, М. Коцюбинський. В. Самійленко. М.

Кононенко. Є. Тимченко, О. Черняхівський. В. Шемет та ін.

Центром діяльності "Братства тарасівців" у 1891-1893 роках став Хар­

ківський університет, де його члени розвину ли свою працю серед студентської

та учнівської молоді, селян і робітників. Силп організації росли. У лютому

1893 року тарасівці відважитися на перший прилюдний виступ: публічне

відзначення Шевченкового свята з виголошенням політичних промов. Тут,

зокрема, була прочитана доповідь, підготовлена 1. Липою, з викладом

ідейних засад нового руху. Через два місяці допрацьований унаслідок

обговорення текст був опублікований анонімно під назвою "Profession de foi

молодих українців"

488

у Львові в журнаїі "Правда" (1893, т. 17, с. 201-207).

У цьому політичному документі варто відзначити такі головні

положення:

1) відмежування молодих українців від старих, тобто тарасівців від

українофілів. У цьому відобразився конфлікт поколінь і поява нової якості, у

яку перейшла кількість українських настроїв і ідей у суспільстві. Раніше укра­

їнофільство було "нормальним з'явшцем нашого ненормального стану", від­

значалося в програмі, але тепер іти старим шляхом може лише ворог України.

Викриття українофільства, однак, не супроводжувалося запропонуванням

програми праклпчних дій. а лишалося в межах ідейного днстанціювання:

2) головне гасло "Profession de foi" полягало в проголошенні вимоги

національної свободи для українців. "Наука і життя Вкраїнського народу.

- говорилося в програмі. - доводять нам. що Україна була, єсть і буде

завсіди окремою нацією, і як кожна нація, так і вона потребує національної

488

Profession de foi - (франц.: професьйон де фуа) сповідання віри, символ віри,

виклад своїх поглядів і переконань.Історія української журналістики XIX століття

волі для своєї праці й поступу". Себе молоді українці проголошували

борцями за цю мету. "Ми. яко космофіли. що любимо всіх людей, -

відзначалося тут, - повинні бути націоналами... і передусім дбаємо про те.

щоб дати своєму народові волю національну";

3) під "своїм народом" розумілися українці в усіх державах, передусім

у Росії і Австро-Угорщині. "Для нас. свідомих українців, - писалося в

програмі. - єсть один українсько-руський народ. Україна Австрійська і

Україна Російська однак нам рідні і жодні географічні межі не можуть

роз'єднати одного народу і. аби була у нас моральна міць, то ні нас не

зможу ть відірвати від Галичини, ні Галичини від нас. бо ідеї, духа розірвати

на два шматки не можна";

4) здобуття національної волі для українців пов'язувалося передусім з

визволенням їх з російських кайданів. На цьому шляху союзниками українців

є всі поневолені народи Росії. "Працюватимемо в такому напрямку, -

заяаляли молоді українці, - щоб він сприяв розбити російські кайдани і

визволтпи усі російські народи з-під гнітучого їх деспотизму і централізму";

5) для розв'язання цього завдання необхідне формування нового типу

українського інтелігента, самовідданого лицаря національної боротьби.

"Ми поставимо нашу справу так, - проголошувала програма. - що вона не

залежатиме від сьогочасних обставин; своєю істотою і моральною силою

ми знищимо ці обставини й виробимо, з себе українську інтелігенцію в

самому високому розумінні слова";

6) у межах практичних завдань програма тарасівців мало чим

відрізнялася від діяльності громад старих українців: запровадження

української мови в освіту й виховання, змагання за "добробут народний",

домагання "такої відміни сьогочасних обставин, щоб при ній був

можливий вільний розвій і цілковите задоволення всіх моральних,

просвітніх, соціальних і політичних потреб у країнського народу".

Програма тарасівців являла собою швидше ідеологічну заяву, аніж

прагматичний, ужитковий документ, спроможний щодня керувати діяльністю

великої кількості людей. Улітку 1893 року у Києві відбувся з'їзд організації,

але до поліпшення програми справа не дійшла. "Братство тарасівців" було

створене як нелегальна таємна організація за всіма правилами конспірації.

Воно складалося з п'ятірок, що мали зв'язок з центром, але не були знайомі

між собою. Незважаючи на це, після опубліку вання "Profession de foi молодих

українців" про організацію довідалася поліція і між тарасівцями розпочалися

арешти. Харківська група в 1893 році була практично знищена. Сам І. Лігпа

відсидів 13 місяців під арештом і змушеніш був закінчувати універсіггет уже не

в Харкові, а в Казані. Унаслідок арештів, з одного боку, і невизначеності

програми й герметігчності в побудові, з другого боку. "Братство тарасівців"

почало занепадати.

Та проте, зникнувши організаційно, воно залишило глибокий слід в

політігчному житті підросійської України. Ліберально налаштоване крило

тарасівців влилося в Загальну Українську Безпартійну Демократичну

Організацію, засновану в Києві О. Кониським в 1897 році з членів Старої