- •1. Економічні передумови. Розвиток капіталістичного виробництва в
- •2. Політичні передумови. Ренесанс призвів до розкріпачення людини,
- •4. Культурні передумови. Сутність цієї передумови полягає в
- •5Михайлин і.Л.
- •6Історія української журналістики XIX століття
- •7Михайлин і.Л.
- •1. Першим твором, у якому була зібрана історико-політична
- •9Михайлин і.Л.
- •2. У той же час, в епоху Київської України-Русі, в духовному житті на
- •3. Як могутнє джерело української журналістики мусить розглядатися
- •5. За ще одне джерело, яке вже впритул наближає нас до часу
- •1860-Х років, коли внаслідок адміністративних переслідувань в Росії центр
- •1933 Році й ознаменували собою початок нової епохи - доби тоталітаризму.
- •1749 Року тут вийшов одноденний листок польською мовою ’’Kuryer
- •1783 Року німець Іван Фрідріх Шіц почав видавати у Львові тижневик
- •4 Травня 1812). Первісно часопис мав відділи економії, технології, комерції
- •1843), То можна уявити картину харківського культурного життя того часу.
- •99Михайлин і.Л.
- •II так же чудеса творит:
- •3«Михайлин і.Л.
- •46Історія української журналістики XIX століття
- •51Особливо схожі між собою, а тому, перекладаючи ці уривки, ми
- •54Історія української журналістики XIX століття
- •1879). Де містилися між іншими н такі думки:
- •56Історія української журналістики XIX століття
- •57Михайлин 1.Л.
- •58Історія української журналістики XIX століття
- •I лютого 1820 року газета надрукувала ще одну статтю в. Каразіна
- •1824 Року. У вересні розпочав читати в університеті курс астрономії. Його
- •44), І. Кулжинськіш змушений визнати: “3 достатньою достовірністю
- •73Михайлин і.Л.
- •74Історія української журналістики XIX століття
- •09. 1842) Не спинила культурного життя Харкова. Лідерство в Харківській
- •87Михайлин 1.Л.
- •90Історія української журналістики XIX століття
- •1839 Року розповів про те. Як він став українським письменником: ".Якось
- •1827 Році опублікував "Вестник Европы”, що тоді вільно надавав свої
- •96Історія української журналістики XIX століття
- •99Михайлин іл.
- •101Михайлин і.Л.
- •106Історія української журналістики XIX століття
- •108Історія української журналістики XIX століття
- •110Історія української журналістики XIX століття
- •112Історія української журналістики XIX століття
- •116Історія української журналістики XIX століття
- •120Історія української журналістики XIX століття
- •1 9 1Михайлин і.Л.
- •1890) - Письменника, перекладача, видавця. Однак, як і в о. Корсуна, власна
- •1842 Року. Здобувши вищу освіту, він служив урядовцем у Харкові,
- •125Михайлин і.Л.
- •128Історія української журналістики XIX століття
- •168). Ці положення розвиваються м. Костомаровим в аналізі домінанти
- •1833 Році m. І. Надеждін створив у своєму журнаті для м. Максимовича
- •1561 Роках створено пам'ятку, яка сьогодні вважається нашою
- •139Михайлин .Л.
- •140Історія української журналістики XIX століття
- •144Історія української журналістики XIX століття
- •147Михай.Іин і.Л.
- •148Історія української журналістики XIX століття
- •149Має наміру зробити її наложницею, а пропонує їй шлюб. Але Галочка,
- •150Історія української журналістики XIX століття
- •1853 Році він познайомив з ними свого нового приятеля - Льва
- •160Історія української журналістики XIX століття
- •1GaІсторія української журналістики XIX століття
- •8. № 10). Попри драматургічну жанрову природу цей твір також був
- •177Слов'янських народів: поляків, сербів, болгар. - чи взагалі чужих
- •178Історія української журналістики XIX століття
- •1Я1експансії Московського царства, яке в приєднанні й утриманні України
- •1862 Року "Основа" розпочала вести рубрику "Думки південноруса", у якій
- •1ЯаІсторія української журналістики XIX століття
- •261) (Термін, спеціально винайдений п. Кулішем для позначення бурлескної
- •190Історія української журналістики XIX століття
- •192Історія української журналістики XIX століття
- •1 Вихованим на вивченні своєї народності розумом" (с. 519).
- •196Історія української журналістики XIX століття
- •202Історія української журналістики XIX століття
- •36. А в 1963 - 14 (усього було віщано 61 число газети). Це не дозволяло
- •207Михайлин і.Л.
- •1861 Року л. Глібов започатку вав цикл нарисів "Нотатки Простодушного",
- •208Історія української журналістики XIX століття
- •209Віл 11 і 18 червня 1863 року. V* першому з них під заголовком " ороткнй звіт
- •1863), Яка розповідала про корисний досвід розв'язання національного
- •212Історія української журналістики XIX століття
- •1881. № 2, С. 319-332) м. Костомаров рясно цитує цей документ. Його автор
- •1) Це був сигнал для цензури полювати на будь-яку українську книжку.
- •223Мнхайлин і.Л
- •1772 Році між Росією, Прусією і Австрією.
- •1793 Році стався другий розподіл Польщі, згідно з яким Австрія не
- •70) Проти Австрії, відкидання всього позитивного, що набули тут українці
- •1) Урядове австрійське фінансування. Дві обставини визначили
- •1849 Року під назвою "Галичо-Рускій Вестник" за редакцією відомого поета
- •1881 Роках як додаток до "Науки" 1. Нау мовича виходив у Львові журнал
- •264Історія української журналістики XIX століття
- •267Михайи .Л.
- •1848 Року газета опублікувала "Пересторогу од рады народной", де йшлося
- •273Несторовій. Давши огляд давньої літерату ри і. Вагплевич перейшов до її
- •274Історія української журналістики XIX століття
- •25 Липня 1849 року "Зоря Галицька" опубліку вала офіційний документ
- •275Михайин .Л.
- •276Історія української журналістики XIX століття
- •129; В Италии 150: в Австрии 167; в Прусах 200; в Швеции и Норвегии по
- •25) Він висловлював задоволення від примноження русинської
- •20.04. 1856) Тут друкується анонімна маловартісна повість "Картяр: Образец
- •286Історія української журналістики XIX століття
- •1872 І до кінця існування - Венедикт Площанський (і834-і902).
- •289Михай-іин 1.Л.
- •10 Лютого 1861 року тут читаємо такі дивовижні зізнання:
- •290Історія української журналістики XIX століття
- •19 Лішня 1861 року в газеті була вміщена нова стаття "Похороны
- •293У редакційному колективі "('лова ' у цей час співпрацюють я.
- •297Полтави. Киева. Харкова, передруковувалися програмові публіцистичні
- •1. Мова і співвіднесеність галицького русинства з російським
- •3. Так само на нерозумінні політичної ситуації, у якій опинилися
- •300Історія української журналістики XIX століття
- •1859 Року від Австрії була відірвана Ломбардія. У* 1866 році дійшло до
- •301Створення Польського канцлерства означало б знищення усіх
- •02Історія української журналістики XIX століття
- •1882 Року були заарештовані а. Добрянськнй. Його дочка Ольга Грабар. І.
- •1861 Року, незабаром після відкриття газети "Слово", виникає
- •11 Грудня 1873 року народовці з ініціативи підросійських українців (о.
- •316Історія української журналістики XIX століття
- •1863 Року, на 17 номері він припинив своє існування. R ііІашкевич
- •322Історія української журналістики XIX століття
- •323Нового напрямку набуває думка публіциста з введенням теми
- •1). Це були ліричні вірші, часом мініатюри, але вони розбудовувати образ
- •V 1865 році в журнаті "Мета" з'явилася нова співробітниця два нариси
- •3.41І Іартицького з природознавства.
- •335Мнхайлнн гл.
- •337Михайли і.Л.
- •1869 Року п. Куліш опублікував у "Правді" під псевдонімом Павло
- •339Пробатансу вав між вірністю оригіналу і адаптацією його в український
- •1868 Році він опублікував тут статтю "Критичний огляд" (№№ 29-32). Яка
- •344Історія української журналістики XIX століття
- •345Михайли і.Л.
- •347Михайн .Л.
- •1873 Року в №№ 3-9 був опублікований великий уривок з повісті
- •1875 Рік ознаменувався опублікуванням ще одного твору Нечуя-
- •351Михайлин ьл
- •353Mиxайин .Л.
- •1870), А більша частина написаного о. Стороженком тексту 1876 року в
- •1874 Році подав низку перекладів з м. Некрасова; він же виступив
- •357Михайли .Л.
- •XVII столітті: Росією і Польщею. За Переяславською угодою вся Україна
- •364Історія української журналістики XIX століття
- •265Франко і. Я. Д-р Остап Терлецькнй: Спомини і матеріали //Франко і . Я . Зібр.
- •371Михаіі.Іии 1-л
- •II. Крутіня, "Антін Головатий, запорожський депутат і кобзар" та
- •V галузі української журналістики ю. Романчукові належить, окрім
- •X. Нарат. Кожного року він друкував великі статті, що йшли кількома
- •XIX століття вже набрала силу, претворплаея на цілу систему віщань
- •17 Лютого 1880 року Володимир Барвінськпй повідомляв брата
- •384Історія української журналістики XIX століття
- •1880-1890-Х роках двічі перекладалося для російської преси. Образ малого
- •386Сторія української журналістики XIX століття
- •02 1883) Він розвинув думку, що український народ без набуття політичної
- •39 1883). Y ній настільки віртуозно й переконливо доводилася авторська
- •13 Грудня 1886 року у газеті бу ла опу блікована прої рамна заява "Від
- •02). "Відозва" (1-4. 03). Незважаючи на активність українців, жаданих
- •1897) І "Процес проти 82" (10-21. 06 1897).
- •1 Ще одна програмова думка, висловлена і. Нечуєм. Пасувала до
- •1895). "Коли буде руська гімназія в Тернополі" (30. 06 1898).
- •XX століття боротьба за Львівський університет загострилася настільки,
- •16 Сторінок. У часи матеріальної скрути (1884) його довеюся зменшити до
- •401Михайлин 1.Л.
- •13). "Польське повстання в Галичині року 1846" (1884. №№ 1-19).
- •402Історія української журналістики XIX століття
- •19). Цикл віршів під псевдонімом Перебендя (№№ 3: 13: 14) та під атасним
- •1ЛіІсторія української журналістики XIX століття
- •1885 Рік засвідчив повернення "Зорі" до первісного рутенства перших
- •18). А іе її ці матеріали не мої ли привернули увагу пу бліки до часопису
- •8) М. Ьйорнстьєрне Бйорнсона та "Премудрий в'юн" (1886. № 15-16) н.
- •407"До історії руської церкви з XVIII віку", "Пісня про знесення панщини",
- •V журналі "Зоря" продовжували співробітничати Олена Пчілка. Давши
- •1907). На обширах його життя редагування ним "Зорі" у 1886 році виглядає
- •411Михайли і.Л.
- •X. Цю безцінну працю передплатили 20 чоловік, з них 4 українці.
- •178). Ми плачехю над долею нашої літерату ри й просвіти. - зазначав автор.
- •14) Вона розкривала думки попереднього виступу і продовжу вала їх. Б.
- •415Mиxайли і.Л.
- •417Михайлин .Л.
- •418Історія української журналістики XIX століття
- •422Історія української журналістики XIX століття
- •425Михайин і.Л.
- •1897 Роках побачили світ його численні вірші. Його поетична слава була
- •426Історія української журналістики XIX століття
- •430Історія української журналістики XIX століття
- •432Історія української журналістики XIX століття
- •433Шевченківські матеріали підносили авторитет Кобзаря, не лише
- •434Сторія української журналістики XIX століття
- •435Михайли» і.Л.
- •437Михайин 1.Л.
- •2 Лютого 1870 року. Її редактором став учитель гімназії і. Глібовицький.
- •442Історія української журналістики XIX століття
- •1893 Року, яка відіграла віщатну роль у становленні ідеології у країнського
- •448Історія української журналістики XIX століття
- •449Михайин іл.
- •450Історія української журналістики XIX століття
- •73). Немає рівного до т. Шевченка в справі нашого національного
- •451'Ихайлин гл.
- •452Історія української журналістики XIX століття
- •453Мнхай.Нін і.Л.
- •454Історія української журналістики XIX століття
- •I I знамя вольности кровавой
- •457Михайин і.Л.
- •177). І зараз твори м. Костомарова залишаються найкращим нашим
- •458Історія української журналістики XIX століття
- •190). М. Драгоманов висловив гасло: "Космополітизхі і ідеях і цілях,
- •460Історія української журналістики XIX століття
- •214). Дісталося тут о. Кониському, і. Нечую-Левицькому та й Василю
- •461Михайин іл.
- •466Історія української журналістики XIX століття
- •468Історія української журналістики XIX століття
- •1890-Ті роки розгорнута в кількох сюжетних лініях. Художній простір має все
- •472Історія української журналістики XIX століття
- •1898 Року в "Буковині" (№ 11) побачила світ друга новела
- •1877Року. Роль і. Франка в збереженні журналу. Цикл оповідань і. Франка
- •479Михайли .Л.
- •489Михай.Іин і.Л.
- •1874 Року до редакційного комітету був обраний сту дент першого курсу
- •490Історія української журналістики XIX століття
- •491Михайи і.Л.
- •5 Цією метою n1. Павлик пропонував створити студентське товариство,
- •1876 Року в "Завізванні до передплати' (1876. № 12) редакція оголосила, що
- •1. У Галичині не ведеться робота інтелігенції для народу. Ті позитивні
- •2. М. Драгоманов рішуве виступив проти галицького герметизму.
- •18 Листопада і876 року правління "Академнческого Кружка"
- •V відділі літературної крнтнки. Крім поточних рецензій, переважали
- •510Історія української журналістики XIX століття
- •20 Травня і877 року з'явилося останнє, шосте, число журналу "Друг",
- •1772 Року, хоч би й соціалістичної.
- •5 Березня 1878 року, провівши в тюрмі Бригідки дев'ять місяців. Увесь суд
- •524Історія української журналістики XIX століття
- •526Історія української журналістики XIX століття
- •527"Каменярам" чисто художньої привабливості. Вірш став класикою
- •4Історія української журналістики XIX століття
- •1. Заперечення і. Франка викликала думка і. Нечуя. Що українска
- •4Д9іІсторія української журналістики XIX століття
- •1882 Р. Його передплачувало 150 осіб і мав він тираж 300 примірників.
- •1881 Року поліція конфіскувала четверте число журналу "Світ" за вміщену в
- •40* Пустова ф. Д. До історії журналу "Народ" і участі в ньому Івана Франка //
- •4). "Матеріали до ревізії програми русько-української радикальної партії"'
- •1), "Оповідання про заздрих богів" (1894, 33 1-2, 3-4, 5, 6).
- •586Історія української журналістики XIX століття
- •1772 До 1872". Портрети діячів слов'янської науки і літератури. І. Франко
- •591Михайн .Л.
- •592Історія української журналістики XIX століття
- •595Михай.Іин і.Л.
- •6: 1895. №№ 1-6). Це була найголовніша праця о. Терлецького, до якої він
- •596Історія української журналістики XIX століття
- •598Історія української журналістики XIX століття
- •1896 Року. По вічу в Перемишлі запросили мене торецькі читатьшіки, а
- •600Історія української журналістики XIX століття
- •601Мнхайлин іл.
- •604Історія української журналістики XIX століття
- •605Сказати більшою чи меншою мірою про доробок і. Франка. Лесі Українки,
- •606Історія української журналістики XIX століття
- •607Михайи і.Л.
- •6). "Український і галицький радикалізм" (1897. № 3), "Соціалізм і соціал-
- •611Михайли» I.J1
- •XX століття в .Межах Російської імперії. Грохіади виникла в кінці 1850-х років
- •615Михайли і.Л.
- •6L6Історія української журналістики XIX століття
- •4. Громадінні мусять дія здіиснеїшя своїх завдані» закласти українську
- •1878 Років. П'ятий - вартості цієї війни для народу. Окрім людських жертв,
- •623Михайин і.Л.
- •V його оі ляді не браку вало цитат з народовеької преси, з яких випливаю, що
- •2. Концепція героя в Шевченка, за м. Драгомановим. Так само з тих же
- •5. Найпрогресивніший Шевченко в думках про волю в державі й
- •26 Серпня 1898 року (тобто через три роки після смерті діяча) він писав, що
- •631Західній Європі", у якій він висвітлив найважливіші події останніх часів
- •632Історія української журналістики XIX століття
- •633Михайлин !.Л.
- •3 1894 Року стала тижневиком, аз 1921 року - щоденником.
- •3. Ще одна причина полягала у відсутності досвіду редакцій галицьких
- •640Історія української журналістики XIX століття
- •1881 Році" з сумом відзначив, що між 1876 і 1880 роками число українських
- •644Історія української журналістики XIX століття
- •II. Куліш створив образ романтичного самітника, який у спілкування з
- •645Михайн .Л.
- •181). Де живописала новий для себе регіон України, куди переїхала разом з
- •1886", Але виданий був у с.-Петербурзі. Це була двомовна українсько-
- •1 Ірикрашалн вірш анафори "_я.Бачив". Я бачив, як вітер березку зломив''.
- •656Історія української журналістики XIX століття
- •1811-1812 Рр. " "Нариси народного життя Малоросіїу другій половині XVII
- •659Михайлин 1л.
- •5). Крижановськнх (1885. № 5). У містивши усього 21 портрет і закінчивши
- •1883 Рік так само пройшов під знаком великої публікації,
- •665Житецького. А також нотна частина вертепної драмі і малюнок вертепної
- •11). Дана публікація відзначалася тим. Що авторський текст тут був
- •9). "Музикант" (1887. № 12). Були опубліковані дві російські поеми т.
- •3300 Руб. Відступила право віщання журналу членові Старої громади
- •7 Липня 1919 року його заарештувало ч . Наступного ддя без суду і
- •1902 Року до в. Науменка в редакцію "Киевской старины" з'явився
- •1931 Році, згадував про події тридцятирічної давності: "Вперше пробудив у
- •12), Е. Кігалнцький "Пам'яті о. С. Лашкевича: До 10-ліллтя від дня
- •12) Про і. Франка, а також статті, що стали продовженням циклу " Замітки
- •84Історія української журналістики XIX століття
- •1891 Році в Києві утворився студентський гурток, на чолі якого стояли м.
- •687Михайлин 1л.
- •695Михай.Іин і .Л.
- •1. Людство переживає п'ятий (тобто останній) акт велнкоісторнчної
- •718Історія української журналістики XIX століття
4 Травня 1812). Первісно часопис мав відділи економії, технології, комерції
й суміші.
З матеріалів газети привертають увагу статті про спосіб очищення
прогірклої олії, про новіш спосіб полірування сталі та скла, велика розвідка
самого К. Нельдехена під довгою назвою "Про причини, чому в багатьох
від природи дуже родючих країнах господар не отримує від свого
домоведення того достатку , який він міг би отримувати”. _Як бачимо, цілі
газети лежали цілком у площині завдань Філотехнічного товариства,
створеного В. Н. Каразіннм в 1811 році.
З самого початку, проте, відчувався брак знайомства редактора з
українським та російським життям. Уже в рукописі першого числа газети,
поданого до цензурного комітету, було знайдено багато граматичних
помилок та стилістичних огріхів. Відчувалася властива німцям
затеоретизованість пропонованих читачам матеріалів, відірваність їх від
практичних потреб тодішнього життя.
Аби надати газеті більшої популярності, видавець Ланґнер уніс зміни
в її програму, замість торгових бюлетенів став друкувати звіти про
діяльність Харківського добродійного товариства, вміщувати статті з
історії та естетики. Так, у газеті з’явлася перекладна стаття Ф. Шіллера
"Про призначення ліричної поезії”. Вона свідчила про інтерес харківських
читачів до творчості видатного німецького поета та про захоплення
романтичним напрямком, який він представляв.
У всіх числах газети друкувалася з продовженням велика розвідка
"Про стан російської армії в часи Катерини II”. яка навіть не була закінчена
у зв'язку з припиненням видання. П. Я. Лещенко, дослідник історії
харківської преси початку XIX століття, припускає, що цю статтю написав
професор університету Г. Успенський, автор монографії “'Про стан
збройних сил Росії часів Петра Великого”
15
.
До редагування газета були залучені викладачі й сту денти університету
В.Маслович, Я. Матес. У відділі суміші стали друкуватися вірші та
епіграми згаданого В. Масловича.
Становить інтерес для сучасного дослідника й відділ об'яв, який дає
цікаві матеріали для характеристики приватного життя тодішнього
громадянства. У цьому ж відділі друкуватися метеорологічні
15
Лещенко П.Я. "Харьковскнн еженедельннк" (1812 р.) // XIII звітно-наукова
сесія. Секція української мови та літератури: Тези доповідей. - X.. 1958. - С. 22.
26Історія української журналістики XIX століття
спостереження магістра університету Комлншннського .за термометром,
гідрометром і барометром.
Широко висвітлювалася на сторінках "Харьковского еженедельника'’
торгівля в місті, а також ярмаркові товари н ціни на них в інших містах
України й Росії. В оголошеннях повідомлялося про громадські заходи, які
провадив відомий уже тоді Г. Квітка з добродійною метою. З інших
приватних об'яв дізнаємося про відкрігггя нових навчальних закладів, про
вчителів, що шукають учнів дія репетиторства, про різні концерти, продаж
нерухомості та ін.
Дана газета була першою ластівкою16
. Вона не користувалася
достатньою підтримкою громадськості й мала лише 25 передплатшіків.
Через три місяці при прямому втручанні столичної цензури вона припинила
своє існування. Справа в тому, що "Харьковский еженедельник” почав
виходити з дозволу губернської, а не столичної влади, і згодом цензурному
комітетові універсіггету було зауважено, що він не повинен був без ухвати
вищого начальства дозволяти видання цієї газети. Час тоді був важкий
французьке військо просувалося до Москви; у Росії розпочаїася фінансова
криза: це не дозволило ініціативі німецького професора пустити глибші
корені й мати більш поважні наслідки в історії української жу рналістки.
Але на цьому енту зіазм харківської творчої інтелігенції не вичах. К.
Нельдехен проклав дорогу й показав взірець. Отож через чотири роки в
Харкові з'явилися відразу два журнали “Харьковский Демокрнт” і
"Украинский вестник”, що закріпили й розвинули успіх газети-первістка.
стали тими віщаннями, які засвщчили поважність намірів і глибину
можливостей харківських жу рналістів.
У підросійській Україні журналістика виникла в Харкові, тому що
саме тут склатнся найкращі передумови дія цього.
Епоха імператора Олександра Першого, що царював у 1801-1825
роках, була видатним періодом в історії Росії. Він прийшов на царський
престол з твердим наміром і даті європеїзувати Росію, перенести сюди дух
освіти й цивілізованості, який у добу Просвітництва оволодів Європою.
Варто відзначити хоча б два напрямки в діяльності молодого царя:
адміністративний і освітній. Перший було зреаіізовано заснуванням у Росії
на самому початку його правління міністерств, що усталило спеціатізацію
в роботі державного апарату. Другий було зреалізовано в реформуванні
освітньої діяльності держави, запровадженні нових університетів і
створенні навколо них навчальних округів.
Допомагаю Олександру Першому в розробці програми
реформування Росії освічене дворянство. Найяскравішим його
представником був Василь Назарович Каразін (177З-1842). який переконав
молодого царя в потребі й можливості відкрита в глибоко провінційному
на той час Харкові Імператорський університет. Можна сказати, що ця
16
Зараз газета г бібліографічною рідкістю: єдиний її комплект знаходиться в Дер
жавній публічній бібліотеці ім. М.С. Салтпкова-Щедріна (Росія. С.-Петербург).
97Михайлин І.Л.
пода була кульмінаційною в історії цього міста, а наука зробила з
Харковом те. що тбргівля з Нижнім Новгородом і Одесою. Університет
запрацював з вересня 1804 року, хоча його офіційне відкриття відбулося 28
січня 1805 року.
Заснування університетів і запровадження навчальних округів
супроводжувалося й реформуванням друкарської й книговидавничої
справи. Буй прийнятий "Устав про цензуру 1804 року”, у відповідності з
яким 'з професорів і магістрів при університетах утворюватися цензурні
комітети, що перебували в їхньому безпосередньому віданні. Кожен комітет
розглядав книги і твори, що виходити в усіх друкарнях даної навчальної
округи. Ці ж цензурні комітети мати повноваження розглядати й допускати
до друку періодичні видання та атьманахи.
"'Перший устав університету, затверджений 5 листопада 1805 року,
передбачав: "Університет має друкарню і власну цензуру для всіх творів,
що видаються його членами і в його окрузі друкуються, а також ятя
книжок, що виписуються ним для власного використання з чужих країв”.
Цензурний комітет засновувався з деканів усіх відділень, а лекторами
цензури оголошувались усі професори, ад'юнкти й магістри.
Щоправда, контроль за цензурою й обігом друкованої продукції
"Циркуляром про заснування Міністерства поліції” (1811) було поктадено
Па це нове міністерство; але все одгіо права наукової еліти в справі
організації цензури затншілися істотними.
і
1
Харків завдяки університетові перетворився на великий культурний
центр. У №03 році на прохання Попечителя Харківської навчальної округи
і куратора університету Тр. С. О. Потоцького підбором професорів для
•роботи в цьому вищому навчальному закладі займався сам її. В. Гете. За
його рекомендацією до Харкова приїжджають на працю професори Ж.-Б.
Шад. X. Роммель, К. Неяьдехен. Ф Делявінь. Ф. Пільгер та багато інших.
За свідченнями Д. І. Багатія та Д. П. Міллера. авторів знаменитої праці
“Історія міста Харкова за 250 років його існування” (1912), “з 47 викладачів
Харківського університету за перше десятиліття іноземців було 29; більш за
все дата Німеччина (18 Душ), потім Слов'янські землі (7) і Франція (4) ”
1
. У
1827 році Й. В. Іете був обраний почесним членом Ради Харківського
університету за сприяння в ного розбудові в період становлення.
Поруч з іноземцями активно скликатися до Харкова професори з уже
діючих вййпіх ИЙвЧальних- зактадів Росії. У зв'язку з нашою темою варто
вШкачіпи передусім філологів. З огляду на фах вони вже не могли бути
іноземцями.
Першим ректором Харківського університету; що обіймав цю посаду з
1804 по 1811 рік. був видатний учений-філолог. дійсний член Російської
Академії наук (з *1802) Іван Степанович Рижський. Він народився в м. Ризі
------------------------- «
1 7
Багалей Д. М., Миллер Д. П. История города Харькова за 250 лет его
существования (1655 - 1905). Историч. монография. В 2 т. - X., 1993. - Репринт,
изд. - Т. 2. - С. 579.
28Історія української журналістики XIX століття
в сім'ї священника, навчався в Псковській та Троїцько-Сергіївськіи
семінаріях: деякий час працював в останній викладачем риторики, поезії та
історії. 1785 року переїхав до Петербурга й став професором Кадетського
іїрничого корпусу, і цієї посади він і був запрошений до Харківського
університету, де повною мірою розквітнув його талант. Він викладав
словесність, логіку, риторику та інші філологічні дисципліни. Тут написав
свої головні праці "Вступ у коло словесності’' (1806) та "Наука віршування”
(1811): допрацював і видав нове видання написаної раніше книги "Спроба
риторики" (СПб. 1796; 2 вид. X.. 1805). Хоча він уже помер на час розквіту
харківської журналістики, але його діяльність справила глибокий вплив на
освічену публіку і ще довго залишалася відчу гною.
Другою людиною, яка безпосередньо вплинула на виникнення
журналістики в Харкові, був Іван Овсійовнч Срезневськпй (1770-1820).
батько знаменитого мовознавця-славіста, академіка Петербурзької АН (з
1851) Ізмаїла Срезневського (1812-1880). Іван Срезневськпй відомий поет-
класишіст і науковець. Він був запрошений до Харківського університету в
1813 ропі на посаду професора красномовства, поезії і слов'янських мов з
.Ярославля, де працював у Демидівському училищі вищих наук.
З'явившись у Харкові. Іван Срезневськпй приніс сюди культ літерату р-
ної творчості. плекання талантів, виховання письменників-иочатківців. Він
був відомий як оригінальний автор класицистичних од та епіграм і перекла
дач творів Овідія. Горація. старозавітної релігійної лірики (Псалмів та Кни
ги пісень). Він прищеплював студентам потяг до творчості, смак до розу
міння літературних явищ і теоретичних проблем естетики, а відтак цілком
природно ідея видання жу рналів зароджугться в середовищі його учнів.
Формування культурного середовища в Харкові того часу ще недо
статньо досліджене і залишається вдячним полем для прикладання зусиль
наших науковців, журналістів і письменників. Але можна і слід все ж зробити
попередні накреслення, необхідні для повнішого бачення історії преси.
У 1812 році до числа студентів Харківського університету був зара
хований Свграф Філомафітський (1790-1831)
18
. У родженець сала Малахово
.Ярославської губернії він у 1810-1812 роках навчався в Демидівському
училищі вищих наук, але визнав за краще продовжити освіту в Харкові.
1812 року він перевівся в універсіггет. закінчив його 1819 року і був
запрошений викладати в ньому . Успішно зробив наукову кар'єру і в 1826
році зайняв посаду професора загальної історії, географії і статистики.
1816 року був запрошений у Харківський універсіггет дтя викладання
літератури, географії й статистики Розумник Ґонорськпй (1791-1819)
19
-
випускник Иетербургського педагогічного інституту , де він вчився в 1810
1813 роках. Після його закінчення він вчителював у Новому Осколі. а з 1814
18
Маиенко Г. Філомафітський Свграф Матвійович // Українська журналістика
в іменах / За ред. М. М. Романюка. - Львів. 1995. - Віііі. 2. - С. 233 - 234.
19
Дисак Ф. Гонорськпй Розумник Тимофійовпч // Українська журналістика в
іменах / За ред. М. М. Романюка. - Львів. 1994. - Впп. І. - С. 44 - 47.
29Михайлин І.Л.
року став харків'янином, поновив навчання, ставши студентом універси
тету. який закінчив із званням кандидата.
У цей час навчався в Харківському університеті Орест Сомов (1793
1833) - відомий у майбутнрьому російський письменник, близький до кіл
декабристів. Будучи уродженцем м. Вовчанська він здобув вищу освіту в
Харкові і в 1818 році відправився в Петербург. Славу йому принесли твори
з української тематики.
У 1817 році в списках студентів Харківського університету, опубліко
ваних у журналі “Украинский вестник” (1817, № 10, с. 6 8), знаходимо ім'я
Петра Гулака-Артемовського (1790-1865) - у майбутньому знаменитого
українського поета, професора університету, що обіймав у ньому посади
декана історико-філологічного факультету з 1828 року та ректора з 1841
року (на цій посаді він перебував до виходу у відставку в 1849 році).
Закінчивши раніше (1813) Київську духовну академію і кілька років
провчителювавши в різних приватних пансіонах. П. Гулак-Артемовський
приїздить до Харкова і в 27 років знову стає студентом. Він
продемонстрував в університеті такий рівень знань і зрілість, що вже через
рік став викладачем на спеціально створеній для нього першій в Росії
кафедрі польської мови.
І, нарешті. Василь Маслович (1793-1841) - видавець “Харьковского
Демокрита”, харків'янин з походження, що в 1816 році закінчив
Харківський університет і теж відправився з нього до Петербурга на
пошуки столичних принад і кар'єри.
З відомих культурних діячів у Харкові склатося щось на зразок
літературно-наукового об'єднання, відомого під назвою “Общество
эпикурейцев” чи “Шайка рифмачей”. Слід мати на увазі, що різного роду
гуртки на початку XIX століття були не просто популярними, але й
модними, до них охоче збиралися зацікавлені особи, що обмінювалися
думками, читали й обговорювали літературні твори й наукові новини.
Такий гурток склався і в Харкові.
.Якщо додати до цього юнацького товариства значно старшого за
віком (але на той час не за літературним досвідом) Григорія Квітку (1778