1772 До 1872". Портрети діячів слов'янської науки і літератури. І. Франко

як автор рубрики "Із епшрих рукописів ". Рубрика "Із пере писки наших

літературних і політичних діячів". Розділ "Ізуст народи": жанрове

розмаїття. Етнографічні праиі; дослідження В. Охримовича "Знадоби до

пізнання народних звичаїв і поглядів правничих ". Перекладні наукові праці:

Леона Фера "Будда і буддиз м", Моріса Верна "Євангеліє" і "Історія і релігія

жидів". Відділ крипшки і бібліографії пш хроніки. Підсумки першого періоду

і причини закриття журналу. Переговори з І. Франком лідерів радикальної

партії Його згода перетворипш журнал на партійне видання і умови

такого кроку. Суспільно-політичний характер журналу в другий період його

іспюріїБелетристика І. Франка: оповідання "Панщизняний хліб", "Чиста

раса" і "Опозиція", нарисова спшхія в них. "Посло від чорного царя" М.

Коцюбинчського. Дидактичний дискурс драми І. Франка "Учитель ". Поезія

І. Франка: "Сучасні образки", вірші з книжки "Зів'ялелистя". Драматична

поема Л. Старицької-Черняхівської "Сапфо". Публіцистична лірика П.

Грабюовського. Поезія Лесі Українки: "Давня казка" й добірки віршів.

Літературна крипшка в журналі: "Слово про крипшку" І. Франка.

Публікація листування М. Драго манова. Політичні статті: "І ми в Європі:

протест проти мадярського тисячоліття", "Робітницький і революційний

рух в Росії" Г. В. Плеханова Рубрика "Вісті з Росії". Розділ "Політичний

огляд" та його матеріали. Стаття І. Франка "Зміна системи". "Соціалізм

і соціал-демократизм". Припинення видання журналу. Значення журналу.

Підсумки розвитку радикальної журналістики.

1 липня 1893 року газета "Діло" опублікувала повідомлення про

надання І. Франкові ступеня доктора філософії. Він повернувся з Відня до

Львова з мрією видавати свій науковий журнат. Були зважені фінансові

можливості: на видання журнаїу віддата значну частину свого посагу

дружина письменника Ольга Франко, запропонувати певні суми українській

співак Олександр Пилипович Мишуга (1853-1922) та російський філолог-

орієнталіст Костянтин Андрійович Фрейтаг. учень А. Кримського. Журнат

589Михайин .Л.

мав виходити раз на два місяці обсягом по 10 дру кованих аркушів. Половина

його відводизася під літературу: оригінальну й перекладну белетристику,

літературну критику і історпко-літерату рні статті: другу половину мати б

займати матеріали фольклористичні. Це був перший журнаї, у якому

повноправним редактором висту пив І. Франко. Він проектував йому назву

"Русалка". .Ллє й сам був невдоволенні! з неї', бо невдовзі в листах до

ймовірних співробітників називає вже свій часопис "Живе слово", але

остаточний варіант підказав М. Драгоманов - "Жптє і слово".

І. Франко планував журнал, "з котрого виключена буде всяка

політика"

413

. Були для цього дві причини: зовнішня і внутрішня. Зовнішня

полягала в тому, що І. Франко сподівався для неполітичного журналу

широкої передплати в Росії: політичний журнал просто був позбавлений

усяких перспеклив. Внутрішня полягала в тому, що І. Франко відчував

дедалі більшу нехіть до політичної роботи: це не була його "сродна", за Г.

Сковородою, праця; він займався нею тому, що професіоналів серед

українців для неї браку вало; але з появою партійного жпття вироблялася

дедалі чисельніша група, схильна професійно до політики; у листі від 13

травня 1894 року до М Драгохіанова І. Франко роз'яснював щодо

політики: Я нею не хочу займатися, і аласне рад (...) усунутися від

політичної діяльності, до котрої у хіене поперед усього нема нервів"

414

.

Життя довело ілюзорність сподівань І. Франка на широку передплату

неполітичного журналу в Росії: по-перше, цензу ра не допустила передплати

жу риалу в цій іхшерії; по-друге, нау ковий журнал не зібрав у Галичині такої

кількості передплатників, яка б зробила його віщання хоча б

бездефіцитним; по-третє, йому й самому не вдалося створити

позаполітнчний журнал.

Як і в деяких інших видавничих проектах, на плечі І. Франка ліг увесь

тягар ведення часопису. У листі до А. Крихіського він писав 22 березня 1894

року: "А ще ж треба Вам знати, що я сам-самісінький, хіба при помочі

хворої жінки, веду весь технічний бік віщання, коректуру, перегляд

рукописів, кореспонденцію і заграничну розсилку, (...) мушу півдня сидіти

в редакції "Кигіега Lwowskiego" і писати січку для щоденної газета, а

другого півдня бавити дітей, котрі не дають ні писати, ні чіггати, так що до

своєї роботи сідаю тільки о 9 або 10 годині ночі і сіщжу до 12, 1 або й до 2,

а в додатку ще й очі в .мене болять, то будете хіати образ тих обставин, серед

яких виходить "Жите і слово"

415

.

Історія журналу "Житє і слово" нараховує два періоди. Перший номер

часопису вийшов у світ 1 лютого 1894 року з підзаголовком "вісник літерату­

ри. історії і фольклору". Він хіав рубрики: І. Белетристика; II. Статті наукові;

413Франко І..Я. До А. Ю. Кримського від 7 жовтня 1893р. //Франко І.Я. Зібр.

творів: У 50 т. - К.. 1986. - Т. 49. - С. 422.

4>41.-Я. Франко До М.П. Драгоманова від 13 травня 1894 р. // Там само. - С. 499.

415

Франко І.Я. До А. Ю. Кримського від 22 березня 1894 р. // Франко І.Я. Зібр.

творів: У 50 т. - К., 1986. - Т. 49. - С.481.

590Історія української журналістики XIX століття

III. Матеріали історичні, літерату рні, етнографічні: IV. Критика, бібліографія:

V. Хроніка. У такому форматі журнал виходив у 1894-1895 роках, вийшло

чотири томи по три книжки жу рналу в кожному , у сього 12 книжок. V березні

1894 року він мав 160 передплатників, до кінця року - 220. Це бу ло дуже мато

дтя самооплатності часопису . Разом з тим с багато свідчень про успіх жур-

нату. високі оцінки його змістового наповнення. "Жіггє і слово" охоче читала

молодь, передплачували бібліотеки в Галичини, схвальні відгу ки надходили з

Росії, куди І. Франко мусив надсилати жу рнал не за передплатою, а у закритих

конвертах як бандеролі. Для у спіху жу риалу було достатньо підстав.

Відділ белетристики редактор формував на засадах естетичних,

намагаючись, наскільки це було можливо в тих у мовах, відгортали твори

художньо немічні.

У першому ж тому він опублікував один з нанвидатніших творів з

поетичного доробку О. Маковея - поему "Новик" (1894. - №№ 1-3). Твір,

створений у 1892 році, нагадував поему І. Франка "Іван Вншенськнй". але

її сюжет був перенесений у сучасну дійсність. Новик - чернець-у чень. Ним

став молодий хлопець Іван, знесилений боротьбою з життям. Ного мати,

вдова, спродала все господарство, щоб вивчити сина, сам Івась тяжко

працював, щоб заробили на прожиток, але грошей не вистачало. У хвилину

відчаю він прийняв рішення піти в ченці. Для нього розпочався

випробувальний термін - він став новиком монастиря в Красному Лузі.

Поема була присвячена зображенню його випробувань. Його

розшукала матір і найнялася до місцевого пароха за слу жницю, аби бути

біля сина. Івасеві докоряє попівна, дівчина-красуня Ольга, пояснюючи

йому, що він зробив егоїстичний вибір, він втік від життя і його турбот,

шукає спокою для самого себе; але жити для матері, для людей важче, проте

й почесніше, такий вчинок більше узгоджується з Божим призначенням

людини. Сумніви загніздилися в душі Івася:

Все ж ціль до життя я найшов би якусь,

не дав би бідігги хоч мамі,

а я молодий і здоров - і сховавсь

в тих мурах навіки, як в ямі.

Поема була позбавлена сюжетного примітивізму: новик не кидав

монастир. Ольга не виходила за нього заміж. їх не ждало щасливе життя зі

старою матір'ю. Все було навпаки: серце Івана точила ту га, Ольга виходила

заміж за свого жениха, матір повернулася додому, не в силах жити на

чу жині. Поема обривалася на кульмінаційному моменті: ігумен приносив

новнкові депешу про смерть матері.

Моральний досвід, який повинен був винести читач, по.лягав у тому,

що людина не повинна ховатися від життя, його клопотів і турбот, а

сміливо вступати в боротьбу з ними. Поема містила певний елемент

критики релігії, яка штовхає людину до втечі від життя, благослоаляє

егоїстичне розв'язання внутрішньо-психологічних конфліктів.

Близький мотив розвішав М. Старіщькнй у добірці з двох віршів "Пам'я­

ті М. Ф. Л." і "До І. Білика" (1895. № 5).Особлнво змістовним був другий