448Історія української журналістики XIX століття

людського мислення і діяльності в будь-якій сфері ЖІІТТЯ.

Б. Грінченко почав з традиційних для себе тверджень: українство

перебуває в жалюгідному стані, народ зденаціоналізований, інтелігенція

мусить повернути йому розу міння його національної тотожності, але вона

не здібна до такої діяльності. Публіцист пропонує таку типологію

української інтелігенції: і) та. що нічого не робить, а тільки "заживає

життя'': 2) та. що змосковлює народ: 3) та. що співчуває народові, але.

посилаючись на зовнішні обставини, виправдовує свою бездіяльність.

Про перших нема чого говорити. Другі потребують хоча б короткого

розгляду . "Москалізаторами в нас бувають. - твердив Б. Грінченко. - і най-

гцдкіші обскуранти і найрадикальніші радикали... Перші обмоскоалюють

нас во ім'я "єдінава нєдєлімава русскава народа" (і в ім'я власної кишені, бо

мають за се добру илату). а другі в ім'я сього найрадпкальнішого радикалізму,

що не може погодитися з такою застарілою річчю, як національність"

Третя гру па - купка нікчемних людей, не здібних до діла.

Але є й четвертий тип у країнського інтелігента. "Се - у країнські націона­

ли. українські патріоти - не ті. що вміють тільки зітхати, а ті. що вміють і рук

до діла прикласти" (с. 39). їх мало, воші складають одиниці, але кількість тих

одиниць росте, воші своїми лицарськими змаганнями підняли вгору наш досі

затоптаний національний стяг. Від них Україні слід сподіватися добра. Цей

четвертий тип української інтелігенції і є адресатом "Листів" Б. Грінченка.

У жахливих умовах доводиться діяти цій купці патріотів. В Україні

відбуваються події, не можливі в жодного іншого народу. У Харкові

святку ється тридцятилітній ювіїен просвітньої діяльності X. Д. Алчевської.

Але що то за діяльність? Тридцять років ця жінка заводить російські школи

в Україні, розповсюджу є російські книжки між у країнським народом і у своїх

працях доводить, що цеп народ чудово розуміє всю російську літературу.

Тридцять років X. Д. Алчевська "деморалізувала народ і. думаючи, що

служить просвіті, послужила темній темряві, послужила ідеї' пожирання

меншого більшим" (с. 40). А відтак святку ється тридцять років ренегатства!

Провину за такий стан українства Б. Грінченко поклав на попереднє

покоління українських діячів, у руках яких перебу вав до цього часу провід

нації. Аналізуючи сучасне становище, він зупинився на критиці

українофільства. Публіцист вказав на такі риси цього покоління, як

"недбале лінивство та недбалість до гу ртової роботи" (с. 41). У діяльності

цього покоління він побачив такі вади.

Перша вада полягала в тому. що ці люди не зробили навіть того,, що

могли. Наприклад, кілька років комітет, що був створений для віщання

Квітчиних творів, затягав це діло. Праці С. Руданського були опубліковані

тільки тоді, коли потрапили в Галичину, але перед тим вони багато років

пролежали в скрині відомого українофіла, який і пальцем не кивнув, щоб їх

опублікувати. Підросійські українці давно вже повинні були б засну вати своє

** Діалоги про українську національну справу. - K.: Б. в.. 1994. - С. 38. Далі,

посилаючись на це видання, вказуємо сторінку в тексті. - І. М.