1898 Року в "Буковині" (№ 11) побачила світ друга новела

письменника "Нечаяна смерть (Ескіз із великопанського життя)". Автор на

той час був студентохі права Віденського університету; столичні враження

лягли в основу твору. Граф К. якось на прогулянці підібрав покинуту

батькахш дівчинку, забрав у свій дім, виховав її. а коли вона стата панною,

одру жився з нею. Але протиприродний вчинок поєднання старого чоловіка

з молодою дівчиною не хііг лишитися непокараний самою природою:

Льоля закохалася в Едгара, сина графового знайомого. Граф розлучився з

нею, вигнав її з дому, позбавивши права на майно й спадщину. Льоля стала

повією. Якось під час чергової прогулянки графа вона запропону вала йому

свої послуга. Ця зустріч так вразила старого, що його тут же спіткала

"неяаяна схіерть". А Льоля байду же побігла шукати собі іншого клієнта.

У цій новелі Марка Черемшини виявився його нахил до рохіангичних

ситуацій, ухііння сиснути людське життя до сюжету для невеличкого

оповідання. Разом з тнхі і в "Керхіаннчі", і в "Нечаяній смерті" головним

носієм змісту виступав сюжет, нахіарне було б говорити про психологізм і

характери, образи позначені, швидше, як знаки певних життєвих явищ і

ночувань. Відчуваючи художню слабкість цнх творів. Марко Черемшина

ніколи не включав їх до своїх книжок.

Михайин І.Л.

474Історія української журналістики XIX століття

1898 року в "Буковині" ще був опублікований ного цикл поезій у прозі

"Лиеткп" (№№ 28. 44. 74. і47). Хвилеві спостереження над життям, узяті в

їхньому філософському сенсі, складають зміст цих мініатюр. Наприклад, у

вірші "Сумно одинокому" створено образ сонця, воно гасить зорі і

самотньо сяє на небі. Сумно йому одинокому. але ж на те воно Гі сонце. Для

української літератури це було своєрідне відкриття жанру, у якому

пробувати свої снлн в цей час О. Кобнлянська й В. Стефаник.

Праця Марка Черемшини, розпочата в "Буковині" в XIX столітті,

бу ла плідно продовжена даті. У 1901 році він опублікував тут майже всі свої

новели, що склади його книжку "Карби", яка побачила світ того ж року в

Чернівцях як відбитка з "Буковини".

Розглядаючи літературну політику "Буковини", необхідно відзначити

щонайменше дві її особливості. По-перше, газета широко надавала

сторінки дебютантам, молодим письменникам, які за допомогою

популярної газети робили собі літературне ім'я. По-друге, газета

спричинилася до бурхливого розвитку на українському грунті модернізму,

пропагувала новий дискурс незаангажованої літератури, не обтяженої

потребою конче виконувати службову функцію зображення тяжкого

становища народу і викриття панства. На цій підставі один з провідних

дослідників історії української журналістики М. Д. Бернштейн вважав, що

"у другій половині 90-х років "Буковина" піднеслася до рівня кращих

українських літературних періодичних видань і була, після "Зорі",

важливим чинникохі літерату рного руху"

3

"

5

.

"Літературні підвали" "Буковини" щедро заповнювалися й

перекладними лворахіи. Серед іншомовних авторів слід відзначити А.

Чехова. В. Короленка. Марка Твена. Гі де Мопасана. Е. Золя. Л.

Вхрліцького. М. Конопніцьку.

Від часу О. Маковея широко представлена на сторінках "Буковини"

була й літературна критика. Сахі редактор був глибоких! знавцехі

художнього слова. Публікацію "Царівни" він попередив великою статтею

"Ольга Кобнлянська" (1896. № 99). яка допомогла читачам у сприйнятті

твору, а для авторки була першою глибокою розвідкою про її творчість.

Він запропонував В. Щурату вести рубрику "З літературних базарів".

Львівський критик передрукував тут апробовану в "Зорі" свою статтю

"Кілька слів про літературні напряхш у Франції" (1896. № 53) та статтю

"Ехгіль Золя в боротьбі з молодими" (1896. № 54-55). де вказав на боротьбу

поколінь у провідній літературі світу, показав народження в ній

декадентства, яке розумів як високе хшетецтво модернізму .

У "Буковині" пройшла апробацію перед виходохі у світ читанка для

гімназій, укладена О. Барвінськнхі (1896. № 133-134). де автор подавав

аналіз лілерату рної о процесу XIX століття, пропону вав його періодизацію,

вказу вав провідні риси, які відрізняли один період від другого.

м

Бернш генн М. Д. Журналістика і критика // Історія української лїгератхри: У

8 т. - К.. 1969. - Т. 4. - ІСн. 1. -С. 119.

лік.Михайин І.Л.

Театральну критику предстаатяли статті Л. Лопатинської о "Кілька

оів про руський народний театр" (1896, № 110-111) та "Буду чність нашого

театру" (1896. № 215), а також В. Коцовського "Галицькі конкурси

драматичні 1894-1895" (189*6, № 64). Тут давався глибокий аналіз

становища українського театру в Галичині, розглядався репертуар,

акторська гра. режисерське мистецтво.

Величезне значення мало друкування в газеті видатної праці С. Смаль-

Стоцького "Буковинська Русь" (розпочате з № 126 1897). Це велике за

розміром історико-культурне дослідження й на сьогодні залишається в

активі нашої науки, править за надійне джерело фактів і думок з приводу

етнографічних, історичних та культурних аспектів життя Буковини.

Запільні висновки про значення газети "Бу ковина"':

1) газета "Буковина" засвідчила розквіт народовської журналістики:

заснована як регіональне, локальне за значенняхі віщання з періодичністю

два рази на місяць, газета зуміла завоювати всеукраїнський авторитект.

вирости до щоденної газети, зібрати на своїх сторінках найкращі літератуні

й журналістські сили зі всієї України:

2) редагована видатними письменниками й діячахш свого часу : Ю.

Федьковичехі. С. Дашкевичехі. О. Маковеєм. Л. Турбацьким. - газета

зуміла в оптимальних пропорціях поєднати інформаційний дискурс з

публікаціями творів художньої літератури і популярних наукових

досліджень;

3) газета відіграла неперехідну роль у справі пробу дження українських

сил Буковинського краю, народження тут національно свідомої

інтелігенції, яка очолила піднесення народу:

4) видатшш публіцистичним явищем в історії журналістики й

політичної думки стала "буковинська" дискусія Б. Грінченка (П.

Вартового) і М. Драгоманова, у процесі якої не тільки було висловлено

багато цінних думок, але й сформульовано ідею політичної незалежності

українського народу, стверджене його право користатнся усіма правахш

нації, включно з проголошенняхі власної держави:

5) літературний відділ газети знайохіив читача з новинками

української літератури, переважно модерністського характеру , виводив на

поле літературної діяльності нових письменників, хюлоде покоління

літераторів мало в особі "Буковини" надійного дру га:

6) газета з'єднала Буковину з Галичиною й Україною, будила відчулля

єдності, соборності українського народу, причетності кожного у країнця, де

б він не жив, до історичної долі своєї Батьківщини.

Загальні висновки про народовську журналістику:

1) народовська журналістика була головною складовою в системі

української журналістики другої половини XIX століття: являла собою

стовбу р, від якого відгалужу валися більші чи хіенші гілки:

2) вона виражала інтереси українського народу в цілохіу. а не якоїсь

його групи класу чи верстви:

476Історія української журналістики XIX століття

3) це була загальна журналістика, зорієнтована передусім на

національні цінності, на оборону політичних, економічних і культурних

прав українського народу, досягнення ного рівноправності з сусідами:

4) разом з ”тим. сприймаючи як першорядні національні цінності,

народовська журналістика крізь цю призму опановувала цінності

загальнолюдські, загальнодемократичні;

5) політична програма народовської журналістики полягала в

піднесенні української національної свідомості, розшнреннні освіти,

української журналістки і книгодруку вання, створенні міцного прошарку

свігсь кої інтелі геннії;

6) виникнувши в межах переважно літературних завдань, вона в зрілий

період свого розвитку опанувала інформаційний диску рс, наблизилася до

найкращих зразків тогочасної світової жу рналістики:

7) народовська журналістика боролася за розвиток і сама стала

чинником розвитку у країнської культури, літерату ри, на її сторінках були

опу бліковані класичні твори у країнської публіцистики, літератури, науки:

8) народовська ^рналістика об'єднала українців Авітрії й Росії в

праці над спільними завданнями:

9) вона спричинилася до вироблення всеукраїнської літературної мови

в різних стилях: художньому, публіцистичному, науковому, інфорхга-

ційному:

10) почавшись з вузенького струмочка, народовська журналістика в

третьому періоді історії забезпечила зростання політичного авторитету

своєї партії, про що добре сказав свого часу І. Франко: " Той зріст свого

політичного значення, писав він. народовецька партія завдячує головно

зростові своїє преси протягохг 80-х років"

306

;

11) народовська журналістика не тільки не вичерпала себе під кінець

XIX століття, але. навпаки, набрала сили, продовжиш свій розвиток у

наступному столітті в руслі всеукраїнських грохіадських організацій і

партій, що стояли на засадах української незалежності.

** Франко І. Я. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 року //

Франко І. Я. Зібр. творів: У 50 т. - К.. 1984. - Т. 41. - С. 426.

лппMиxайлин ІЛ.

ЧАСТИНА ТРЕТЯ

РАДИКАЛЬНА ЖУРНАЛІСТИКА

Розділ десятий

Журнал "Друг"

Народження радикального (соціалістичного) напрямку в українській

суспільно-по літичній думці Особ ливості українського соціалізму останньої

чверті XIXстоліття. Організаційне об'єднання соціалістів в Україно-руську

радикальну партію (1890) та внутрішня диференціація в ній Спшнов.лення

української національної демократій. І. Франко як критик марксизму.

Студентське середовище у Львові в 1870-хроках. Заснування журналу

"Друг" пш періодизація його історії Позиція журналу в початковий період.

Низький ідейно-художній рівень белетристики. Дебют журналі І. Франка З

(15) травня 1874року віршем "Народна пісня". Літературна критика в

журнали Спшпипі М. Пав лика про М. Гоголя і Г. Онишкевича "Новое

направление украинской литературы". Перший лист Українця (Драгоманова)

до редакції "Друга", його головні ідеї: галичани мусять прийти до росшської

літератури через українське посередництво. Відповідь Г. Онишкевича: маємо

свою галицьку мову. Стаття А. Дольницького "Язык в галицкой

литературе": вчитися в народу, але не брапш готову українську літературну

мову. Сатття М. Павлика "Академическое общество": ни для народу, а не

народ для нас. Трансфор.нація в редакції: перемога народовців на надзвичайних

зборах. Повість І. Франка "Петріїі Довбущуки" як перехідний твір. Другий

листМ. Драгоманова "Рутенщина чи українщина?" Визначення основних

понять: українщина не тільки українська нова, але й служіння народу, освіпш

його цією новою. Українщина - ліки від хвороби рутенщини. Відповідь А.

Дольницького. Вечрі пан 'яті М. Шашкевича і публікація його натеріалів г

журналі "Друг": вступного с.лова А. Дльницького і доповіді "Потреба

етнографічно-статиспшчноїроботи в Галичині" М. Павлика: етнографія -

шлях до вичення народу. Третій лист М. Драгоманова: концепція культури й

народу. Вірші І. Франка "Найнит"і "Поступовець". Перший та другий

соціалістичні процеси. Арешт М. Павлика Спшновище в редакції на початку