425Михайин і.Л.

продовжити публікацію творчої спадщини знаменитого поета.

Друкувалися в "Зорі" також розшукані або призабуті вірші М.

Костомарова, О. Корсуна. В. Забіли, навіть українські вірші російського

поета з Воронежа Олексія Кольцова (1895. № 9).

Набула нової якості історична проза "Зорі" завдяки публікації роману

М. Старіїцького "Облога Буші" (1894. №№ 1-4: 1895. №№ 17-19). Це був

романтичний твір, що розповідав про героїчну сторінку з історії визвольної

війни українського народу під проводом Б. Хмельницького проти поляків.

Відсутність глибокої психології й окреслення характерів компенсувалася

гострим сюжетом, блискучими батальними сценами, виведенням образів

українців, зокрема жінок, що демонстрували високу національну свідомість.

"Зоря" пробудила до національного жпття Павла Грабовського.

Опинившись на засланні в Сибіру 1888 року, коли йому було 24 роки, він

лише тоді, у відриві від України, відчув ностальгію, почав у листах до

друзів просити надсилати йому українські часописи. Невдовзі до його рук

потрапила "Зоря". У цьому журналі під псевдонімом Павло Граб у 1893­

1897 Роках побачили світ його численні вірші. Його поетична слава була

значно перебільшена радянською історіографією, для якої політичний

портрет важив більше, ніж художня вартість творів. Політичний засланець

П. Грабовський. який воював усе життя проти "буржуазного" мистецтва,

добре пасував до народницької моделі української літератури, що її

створювали на замовлення російських більшовиків історики. При цьому

приховувалися пройняті тугою за Україною вірші П. Грабовського, як от

цей, під назвою "До сестри", опублікований 1893. № 17, с. 311.

"На Україну, Рідні лани - Серцем я лину Із чужини. - починав поет

виливати свою тугу; а далі перелічував атрибути України, що снятьсяч

йому щоночі: з осудом звертається він до однодумців: - Всюди блу каєм По

кружені. Волі шукаєм На чужині. - його серце болить, коли він

прокидається, бо зникають любі образи України: - Де Україна? Боже...

нема... Інша країна, Степ та тюрма..."

Загалом же рівень поетичного таланту П. Грабовського був

невисокий, він не міг створити глибокий образ ліричного героя, яскравий

оригінальний поетичний світ, лишався в межах риму вання народницьких

гасел, абстрактних закликів до волі, праці на користь народу, співчуття до

знедолених і т. ін. Відчувши це, Василь Лукич став відбирати з його

доробку переклади, які П. Грабовський часто робив з творчості

другорядних, нікому сьогодні не відомих, російських поетів, якогось

Козлова, Апухтіна. Щербини. Жадовської.

До числа здобутків слід віднести перехід до автрів "Зорі" Михайла

Коцюбинського, який виступив тут з оповіданнями "П'ятизлотник" (1892,

№ 23). "Ціпов'яз" (1893, № 17), "Помстився" (1894, № 2). "Хо" (1894, № 24),

"На крилах пісні" (1895. № 22). "Для загального добра" (1896. №№ 1-4. 6),

"Пе коптьор" (1896. № 22-23). Це не був дебют молодого прозаїка - переше

своє оповідання "Харіггя" він надру кував у дитячому журналі "Дзвіночок"

(1891, № 16). а повість "На віру" - у журналі "Правда" (1892. №№ 8-10). Але