1861 Року, незабаром після відкриття газети "Слово", виникає

товариство "Руська Бесіда" у Львові, яке на довгі роки стало головним

осередком українського публічного життя. Воно влаштовувало

літературно-музичні вечори, доповіді, концерти вечорниці на відзначення

роковин Шевченка, тут відбувалися зустрічі із земляками з України.

Товариство мало представництва в усіх більших галицьких містах

(Перемишлі, Станіславі, Тернополі та ін.) і проіснувало до 1939 року, коли

воно було заборонене більшовиками як буржуазна культурна інституція.

Утворене в період нерозмежованості українського руху, товариство згодом

самовизначилося як народовське; переживши короткий період переваги в

ньому москвофілів у 1866-1871 роках, надалі залишалося на позиціях

українського народу.

Каталізатором диференціації напрямків москвофілів і народовців

послужило утворення товариством у 1864 році свого театру. Це був перший

професійний український театр, що існував на кошти товариства до 1924

року і ввійшов в історію під назвою "Театр товариства "Руська Бесіда".

Його створення справило революційний вплив на українську національну

свідомість. На початковому етапі його існування москвофіли спробували

закріпити за собою право форму вання репертуарної політики, нав'язуючи

театрові художньо немічні й .убогі за змістом драми І. Наумовича. І.

Гушалевича та інших бездарних авторів. Але вже першігіі директор театру

О. Бачішський. спираючись на підтримку тругаї й глядачів, учинив цьому

опір і домігся включення в репертуар творів І. Котляревського, Г. Квітки, Т.

Шевченка, західноєвропейської класичної та сучасної п'єси, перекладеної

народною українською мовою. Розлючені таким поворотом справи,

москвофіли ультимативно зажадати від театру і самого товариства "Руська

Бесіда" залишити приміщення Народного Дому. Народовці вирішили

краще огаїнігпіся на вулиці, аніж зрадити свої переконання. Театр так і не

9ППМихайин .Л.

був відданий москвофілам і упродовж своєї історії зробив колосальну

справу для піднесення національної свідомості українського народу.

8 грудня 1868 року у Львові засноване товариство "Просвіта". Первісно

маючи за предмет діяльності опіку над українською освітою, воно посту пово

захопило керівництво політичним життям, оскільки членами її головної

управи були обрані провідні галицькі політичні діячі. "Просвіта" домагалася

розвитку українського шкільництва, урядової підтримки українських

освітніх програм, відкриття кафедри української історії у Львівському

університеті, рівноправності української мови як викладової в середніх та

вищих навчальних закладах. З "Просвіти" вийшла ініціатива створення

пресового органу народовців - газети "Діло", утвореної 1880 року , а також

створення першої політичної народовської організації "Народйа Рада"

(1885). Важливим завданням товариства стало поширення просвіти "між

руським народом", задля чого видавалися популярні щомісячні книжечки, а

по селах створювалися читальні, що набували статусу осередків культурного

руху й були місцем згуртування національно-свідомого громадянства.

З 1891 року, у відповідності до нового статуту. "Просвіта" включила в

коло своєї діяльності економічну сферу, закладаючи при читальнях крамниці,

ощадно-позичкові каси, кооперативи, шпихліри, молочарні, дбаючи про

піднесення рівня агротехнічної культури селянських господарств. Головами

"Просвіти" були такі видатні діячі культури, як А. Вахнянин (1968-1870), О.

Огоновський (1877-1894), Ю. Романчук (1896-1906). "Просвіта" так само

проіснувала в Галичині до 1939 року і була знищена тут більшовицькою

владою, але вона залишилася там, куди не дістали руки комуністичних вождів

- серед української еміграції. У 1988 році з активізацією боротьби

українського народу за побудову своєї держави було створене й Товариство

української мови, якому згодом було присвоєно назву "Просвіта".