144Історія української журналістики XIX століття

Розділ тринадцятий

"Южньїй русский сборник" А. Метлинського

Біографія видавця. Загальна характеристика альманаху. Добірки віршів М.

Петренка й А. Могили. Поема С. Александрова "Вовкулака". Поеми А.

Макаровського "Наталя, або Дві долі разом" пш "Герасько, або Талан і в

неволі". Драна Г. Квітки "Щира любов, або Малий дорогиіе щастя".

Значення альманаху

Цей альманах був останнім проявом діяльності Харківської школи

романтиків. Він вийшов з університетської друкарні вже тоді, коли не було

між живими В. Каразіна й Г. Квітки, коли з міста виїхали М. Костомаров.

І. Срезневський, І. Петров. О. Корсун, І. Бецький. коли культурне життя в

місті завмерло на довгі роки й воно втратило значення столиці творення

української літератури. Видавцем альманаху виступив Амвросій

Лук'янович Метлинський.

На час виходу альманаху він був професором російської словесності

Харківського університету. Народився А. Метлинський 1814 року в

дворянській родині Гадяцького повіт)

1

на Полтавщині. У 1835 році закінчив

Харківський університет, 1843 року захистив у ньому магістерську

дисертацію "Про сутність цивілізації та значення її елементів" і зайняв

посаду професора. У 1849 році захистив докторську дисертацію ' Погляд на

історичний розвиток теорії прози і поезії". У 1849-1854 роках він працював

ординарним професором Київського університету, у 1854-1858 роках -

знову професором Харківського університету. Далі вийшов у відставку,

подорожував, жив у Женеві, Сімферополі, .Ялті, де й помер 1870 року.

Він був провідним діячем Харківської школи романтиків, серед

учасників якої було не так і багато тих. що мали видані свої твори

окремими книжками. Він же віщав у 1839 році збірку своїх віршів "Думки і

пісні та ще дещо", яку високо цінував Т. Шевченко. У листі до свого

харківського знайомого П. М. Корольова від 18 листопада 1842 року Т.

Шевченко писав з Петербурга: "Поклоніться, будьте ласкаві,

Метлинському. спасеть його Бог за його "Думки і ще дещо", тіль і

полегкості, що вони"105

. А. Метлинський виступав під літературним

псевдонімом "А. Могила". Він глибоко знав українську мову, вона була для

нього рідною, він володів нею з дитинства, а не опановував у зрілому віці з

науковою чи літературною метою, як те робили його великі ровесники І.

Срезневськнй і М. Костомаров.

В українській культурі А. Метлинський відомий не лише як упорядник

"Южного русского сборника", але ще й як видавець кшіжки Л. Боровиковсь-

кого "Байки і прибаютки", яку віщав у Києві 1852 року з своєю передмовою,

та фольклорним збірником "Народньїе южнорусские песни". що вийшли в

Києві 1854 року. Авторитет А. Метлинського був закритий радянською

т

Шевченко Тарас. Лист до П. М. Корольова від 18 листопада 1842 р. //

Шевченко Тарас. Твори: У 5 т. - К.. 1979. - Т. 5. - С.240.Михайлин .Л

наукою віднесенням його до пасивного (реакційного) романтизму. Але таке

чорно-біле бачення літературного процесу , що заґрунтоване в марксистській

концепції класової боротьби, нічого спільного не мас з справжньою

картиною літерату рного життя й було відкинуте вже наприкінці радянської

доби106

. Сьогодні наспіла пора повернулися до постаті А. Меллннсь-кого.

вивчили його літературну, наукову й фольклористичну діяльність. Там с

багато цікавого й корисного. Залишив помітний слід цей діяч і в галузі

журналістики як видавець останнього альманаху харківських романтиків.

Віщання "Южного русского сборника" в 1848 році стід розглядати як

подвиг А. Метлинсь-кого. Після розправи російського царизму з

учасниками Кирило-Мефодіївського братства настав "великий,

десятилітній антракт в історії нашого духовного розвою" (І. Франко). А.

Метлинський на самому початку цього антракту заявив від імені

українських діячів: "Ми не знищені, ми є!" Тоді, коли були заборонені

твори Т. Шевченка. П. Куліша. М. Костомарова. А. Метлинський віщав

нову у країнську книжку. Високу оцінку їй дав Іван Франко. "Після трагедії

Шевченка і кирило-мефодіївців 1847 р. в українскій літературі запану вало

майже десятирічне мовчання. - писав він. - Кращі письменники відбували

заслання, багато з шіх розгубили свою первісну сміливість, решту ж на

мовчання прирекла цензура. Єдиним видатним явищем цього періоду є

"Южный русский сборник" Метлинського. вихід якого аж на п'ять років

затримала цензу ра"10

. Альманах складався з п'яти частіш, які продавалися

як окремо, так і переплетені в одну книжку. Це було, власне, п'ять книжок,

зібраних під одну обкладинку. Кожна книжка містила великий

літерату рний твір, що й уможливлювало її окреме самостійне існу вання.

Перша частина відкривалася передмовою, у якій підводилася

теоретична база під потребу цього віщання. А. Метлинський як фахівець

викладав історію фольклористичної праці в Росії. "Після цього, завершав

він свій виклад. - стало зрозуміло всім, що нікчемні розмови про

самобутність і народність без вивчення її окремих сторін і деталей, і що ціле

сильне й багате своїми частинами, а частішії живуть і цвітуть тільки гірн

своему цілому, і що, поважаючи єв-ропейську просвіту і відчуваючи любов

до людства в цілому, не слід, однак, забувати ні себе самих, ні свого народу.

ні сім'ї, ні батьківщини якими обумовлюється коло й спосіб наших дій" (с. 7).

Далі А. Метлинський розмістив статтю "Правопис малоросійської мови або

наріччя", де запропонував свій спосіб писемної передачі української мови.

Далеко не все було прішнято в подальшому розвіггку. але без врахування цісї

праці не може бути створена історія українського правопису.

, Першу книжку "Южного русского сборника" склали дві великі добірки

ліричних віршів: "Думи та співи" Михайла Петренка та "Ду мки і пісні" само-

106

Див., наприклад, працю:Яценко М. Т. Українська романтична поезія 20 - 60­

х років XIX ст. // Українські поети-романтнкп. - К.. 1987. - С. 5 - 36.

|0" Франко І. Я. Українці // Франко І. Я. Зібр. творів: У 50 т. - К.. 1984. - Т. 41. -

С.186

Історія української журналістики XIX століття

го упорядника. V добірці А. Мет-линського. крім чотирьох його новнх роман­

тичних віршів, був опублікований чеською мовою його вірш "Козацька

смерть'. переклад якого належав відомому чеському поетові Ладиславу Чела-

ковському. Це було нове в історії української альманахової журналістики.

Публікація перекладу вірша свідчила про зростання авторитету у країнської

літератури, яка набувала популярності в слов'янському світі, завойовувала

авлоригел. Саме це демонстру вав А. Метли-нськнй. друкуючи цей переклад.

Добірка віршів М. Петренка відзначалася тим. що тут було

опубліковано практично всю його відому спадщину, усього сімнадцять

віршів з дев'ятнадцяти, які дійшли досьогодні. Крім передруку вже

відомого з альманаху "Сніп" класичного вірша "Небо", тут уперше

побачив світ ліричний цикл "Слов'янськ", сповнений автобіографічними

мотивами вияв глибокої любові поета до рідного краю. Інші вірші

доповнювали вже відомий образ романтичного героя, самотнього,

високого в своїх почуттях і думках, пройнятого сумом, світовою

скорботою, але глибоко індивідуального у виявах свого болю і туги.

Твори А. Метлинського й М. Петренка відривали українську

літературу від бурлескної традиції, ще живої котляревщини.

спроваджували її в світ романтичних героїв та уявлень. Це був новий

ступінь розвигку у країнської словесності.

і»' другій частині "Сборника" була опу блікована велика поема Стефана

Александрова "Вовкулака, українське повір'я: Оповідання у віршах".

Починалася вона оглядом української літерату ри:

Лк Котляревський у Полтаві

Енейду гарно написав:

Тоді, із щирості к тій справі.

І з нас писати дехто став.

У Харкові Основ'яненко

"Патрет сатдацькнй" змалював:

"Марусю" ж нарядив гарненько

Так. що я зроду не віщав.

Іще про "Пана та Собаку"

Зложив Артемовськпй-Гулак;

Співав Могила про козаків.

Бо то с щирий наш земляк.

А Корсуна взяла охота

Український зв'язати "Сніп":

Пішла тоді усім робота:

В'язав його всяк чоловік.

Як вийшло дещо із печаті:

То всі ми раді так були.

.Як муха та сметані в хаті.

Очаків наче добу.ли [кн. 2, с. 5-6].

Ці приклади надихнули й автора. С'. Александрова, потрудитися для

української словесності й він створив поему "Вовкулака". .Як бачимо з