УДК 070 (075)

ББК Ч 610 я 7

М69

Затверджено Міністерством освіти і науки України

як підручник для студентів вищих навчальних закладів

(лист Міністерства освіти і науки України№1/11-2493 від 20.06.2003р.)

Рецензенти:

0.Д. Туріан, доктор філологічних наук, професор, завідувач

кафедри теорії літератури і жу рналістики, декан філологічного факуль­

тету Запорізького державного університету ;

І.С. Маслов, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри

української та світової літератури Харківського державного

педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, член Національної

Спілки журналістів України і Національної Спілки письменників

України, лауреат літературної премії імені В. Г. Короленка.

1.ІГ.Михайлин

М69 Історія української журналістики XIX століття: Підручник. —

К.: Центр навчальної літератури, 2003. •— 720 с.

ISBN 966-8253-52-3

У даній книзі викладено історію розвитку української журналісти­

ки XIX століття. У першому томі розгляну то умови виникнення та на­

ціональні джерела української журналістики, історію харківських часо­

писів 1810-1820-х років, альманахову журналістику українських роман­

тиків, історію журналу "Основа" та газети "Черниговский листок".

У другому томі розглядаються як окремі напрямки москвофільська й

народовська й радикальна журналістика. У цей час вперше виникає

українська еміграційна журнатістнка, а відтак тут представлено історію

періодичних видань М. Драгоманова, що видавалися в Женеві. Окреслено

становище української преси в Росії, де вона знову була зведена до рівня

альманахової журналістики або російськомовних українських видань.

Книга розрахована на студентів спеціальності "Журнатістнка" і с

підру чником з курсу "Історія української журналістики".

УДК 070 (075)

ББК 4 610 я 7

© ІЛ. Михайлин, 2003

© Центр навчаїьної літератури, 2003Історія української журналістики XIX століття

Свою працю присвячую

200-й річниці від заснування Харківського

національного університету імені В.Н. Кара зіна

Автор

ТОМ ПЕРШИЙ

ПЕРІОД СТАНОВЛЕННЯ:

ВІД ЖУРНАЛІСТИКИ В УКРАЇНІ

ДО УКРАЇНСЬКОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ

Частина перша

Зародження та методологічні проблеми вивчення

української журналістики

Розділ перший

Передумови виникнення та національні джерела

української журналістики

Економічні, політичні, технічні та культурні передумови зародження

журналістики. Особливості виникнення журналіспиіки в Україні “Літопис

Руський”, публіцистика Київської Русі, кобзарство пиг історична усна

народна творчість, полемічна література, козацькі літописи, творчість

мандрованих дяків як національні джерела української журналістики

Журналістика як явище духовної культури існувала не завжди, а

виникла на певному етапі історичного розвитку людства, коли потреба в

масовій інформації стала самодостатнім атрибутом суспільства.

Цьому передували такі обов'язкові об’єктивні передумови.

1. Економічні передумови. Розвиток капіталістичного виробництва в

ренесансній Європі призвів до руйнування феодальної замкнутості й

роз'єднаності земель. Відійшло в минуле натуральне господарство, яке

виключало потребу в інформації про виробництво товарів навіть у сусідніх

містах. Унаслідок розвитку торгівлі в європейських країнах почав

складатися внутрішньонаціональний ринок, а самі вони перетворюватися

на централізовані національні держави. Зростата господарська активність

населення, яке дедалі ширшими колами втягувалося у виробництво товарів

та торгіалю ними, лихварство і т. п. Розростатися міста, які прощалися з

своїм минулим відокремлених від світу, обнесених мурами середньовічних

фортець, а набували нового статусу - центрів промислового виробництва й

культурного життя. У містах активно формувався так званий 'третій стан",

що в майбутній історичній перспективі розщепився на антагоністичні

верстви - буржуазію і пролетаріат.

ЗМихайлин І.Л.

Самий спосіб бупя суспільства поступово змінився. Потреба в

інформації стала важливою нагальною необхідністю багатьох громадян.

Від повідомлень про ціни на товари залежав їх рух шляхами економічних

комунікацій, визначення потреби в їхній кількості й асортименті. Від

інформації про фінансові справи залежали обмінні курси валют у лихварів.

Від повідомлень про наукові й технічні відкриття та винаходи залежали

виробничі успіхи перших промислових підприємств і здатність

товаровиробників конкурувати між собою.

А відтак, в епоху раннього капіталізму різко зросла кількість людей,

зацікавлених в отриманні достовірної економічної інформації. Сама

інформація перетворилася на товар, стала предметом торгівлі. У суспільній

свідомості вироблялася думка, що володіння новинами створює підстави

для успішного ведення господарства, дає можливість мати стабільні

прибутки, гарантує майновій добробут.

Усе це разом узяте й породило попит на інформацію, що й спричинило

виникнення спершу рукописної переджурналістики, а потім і друкованих

газет і журналів.

2. Політичні передумови. Ренесанс призвів до розкріпачення людини,

підніс культ людської особистості, творчості, індивідуальності. Усе більше

число громадян втягувалося в політичну' діяльність. Творення історії,

пріпіняття державних рішень перестає бути прерогативою лише монархів

та їх найближчого оточення. У ряді країн виникають парламенти як

представницькі органи всіх верств суспільства. До числа державних діячів,

не кажучи вже про урядовців у провінції, все більше втягуються нижчі

суспільні прошарки, включаючи представників "третього стану”.

А відтак, розширилося коло споживачів політичної інформації, тих.

кому було життєво необхідно знати соціальне довкілля, бути добре

обізнаним з подіями в столицях сусідніх держав, новинами при дворах

можновладців, перебігом бойових дій під час воєн, наявністю збройних сил

в розпорядженні тієї чи іншої історичної особи і т. п. Зрештою, це коло

проблем завжди цікавило соціально активну особистість. Але був тут і

цілком прагматичний аспект: без правдивої та своєчасної інформації про

події і факти суспільного життя неможливими були і прийняття політичних

рішень у верхніх ешелонах влади. І знову спрацював відомий закон: попит

породжує пропозиції. Інформація поступово перетворилася з усної на

письмову, з принагідної - на періодичну, з передаваної конфіденційними

каналами - на поширювану публічно. 'Гак народилася журналістика.

3. Технічні передумови. Головною технічною передумовою виникнення

журналістики є наявність друкарського верстата і вже розвиненого й

апробованого книгодрукування. Усі способи усних оголошень за

допомогою окличників чи рукописного поширення інформації у великих

містах слід розглядати як передісторію журналістики. Лише винайдення

друкарського верстата відкрило нову епоху в розвитку людства, створивши

такі форми поширення й функціонування інформації, які збереглися й до

сьогодні.

4Історія української журналістики XIX століття

Точна дата народження книгодрукування невідома, але добре відоме

ім'я його засновника. Це ҐІоган Гутенберг ( 1394-99(?)-1468) - німецький

винахідник, який відкрив спосіб виготовлення друкарських форм із

застосуванням рухомих літер, створив ручний словолитний пристрій,

сконструював друкарський прес, запропонував рецепт гарту шрифтів і

хімічного складу дру карської фарби. Відомо, що вже в 1438 р. він заснував

друкарню в Страсбурзі. У 1447 р. відкрив друкарню в Майнці, де спершу

випускав невеликі навчальні та популярні книжки, наприклад,

астрономічні календарі. Найбільш знаменита його книга - 42-рядкова

Біблія, що складала два томи й налічувала 1282 сторінки (1452 -1455).

З Німеччини книгодрукування швидко поширилося в інші країни

Європи: в Італію (1464), Швейцарію (бл. 1468). Францію (1470), Угорщину

(1473). Польщу (1474) та ін. На 1500 рік друкарні були в 250 містах Європи

і випустили близько 40 тис. віщань. Про темпи розвитку книгодрукування

свідчать такі цифри: протягом XVI століття в Європі було видано бл. 500

тис. назв книг, протягом XVII століття - 3 млн.

Винайдення книгодрукування не відразу призвело до утворення

журналістики, але стало його обов'язковою умовою. Необхідніш був

розвиток друкарського верстата, його вдосконалення, аби він зміг

забезпечувати оперативність виходу періодичних видань. У цьому зв'язку

доречно нагадати, що термін ‘журналістика” походить від французького

слова "журнал”, що в перекладі українською мовою означає “щоденник”

(від jour - день). Тому Т. Шевченко свій щоденшік назвав “Журналом”. А

М. Лєрмонтов у романі "Герой нашого часу” частину, написану від Імені

головного героя, назвав "Журнал Печоріна”.

Журналістика передбачає періодичний вихід віщань, що постачають

оперативну інформацію.