384Історія української журналістики XIX століття

хат будувать кращі хат пектн людський хліб, а не якісь глевкі коржі з

житнього та вівсяного борошна. Підняття народного добробутгя. народна

просвіта були б багато вищими завданнями дія польських панів, ніж

надаремна й непотрібна іграшка в полонізацію галицьких у країнців".

Друга важлива думка письменника - єдність культурного простору

України. В українському сеті ІІІляхтова в Карпатах автор оглядає церкву,

де олгареві старі люди налічують триста років. "На мене зараз повіяло

давньою давниною. - розповідає він про свої враження. Іконостас,

образи, живопис на стінах, штучна різьба на іконостасі були такі древні,

такі старі, які я ледве пригадав собі, як бачив такі самі в українських

стародавніх церквах, ще бувши малою дитиною, і котрих вже не можна

знайти на У країні і з свічкою серед дня. Мені здалося, що несподівано

вернулись мої давні дитячі літа, коли мене мати водила у нашу стеблівську

(в Канівіцині) стару церкву".

Спираючись на власні враження, пропонуючи читачам свої

документальні свідчення. І. Нечуй утверджував важливу народовську ідею

єдності у країнського народу, незважаючи на його величезну територіальну

розселеність і політичну розчленованість. .Якщо в карпатській і

наддніпрянській церкві стоїть однаковий іконостас, то це найкраще

свідчення етнічної єдності того люду, що ті церкви побуду вав.

Ці ідеї І. Нечуя-Левицького відповідали програмі віщання, на живих,

конкретних прикладах переконувати читача в необхідності відстоювати

свій український світ, будили в ньому гордість за його красу і велич,

народжували почуття соборності України.

У 1887 році газета вдалася до такого сміливого кроку, як публікація в

нереклаті у країнською мовою цілого роману М. Костомарова "Чернігівка"

(20. 06-4. 08). Твір вийшов у світ 1881 року в Росії і був невідомий

галицькому чіггачеві. Тимчасом він зображав на матеріалі історії XVII

століття перші сутички на суспільному й побутовому грунті українців і

росіян, породжені різними національними характерами цих народів.

У вересні 1882 року, піеля занепаду журналу "Світ", розпочалося

співробітництво з газетою "Діло" Івана Франка. Він прийшов до

редакційного активу на запрошення Івана Белея. з яким спільно здійснював

видання "Світу". Свої статті та оповідання І Франко друкував або

анонімно, або під своїм знаменнтом псевдонімом Мирон*** (А І***). 1

вересня 1882 року в газеті з'явилася його перша стаття "Галицька

індемнізація". присвячена проблемі відшкоду вання з державного бюджету

шляхті скасованих кріпосних повинностей. Стаття являла собою значну за

обсягом і глибиною дослідницьку працю І. Франка. Вона розтяглася на

чотири подачі (1-15. 09 1882).

Як письменник І. Франко опублікував тут три оповідання: "Цигани"

(18. 22. 11 1882). "Грицева шкільна наука" (19. 04 1883). "Пироги з

черницями" (6. 05 1884). Лише перше з них ще демонструє перебування

письменника в межах нату ратізму . Тут відображена до.ля циганської родини,

яка слухняно виконуючи наказ жанрарма. не може залишили тимчасовогоМнхаіі.іин І.Л.

притулку в горах і замерзла в печері. Натуралістична каргпна шипів,

нужденного побугу виклака-іа співчуття до безневинно загиблих. провина за

смеріь яких покладалася на представника влади. Разом s тим ш оголеною

тенденції ю не стояли виразні людські характери, які були позначені ескізно.

Зате друїе оповідання саме завдяки мистецтву характеротворення

увійшло до класики, передруковувалося в багатьох книжках І. Франка, ще в