19). Цикл віршів під псевдонімом Перебендя (№№ 3: 13: 14) та під атасним

ім'ям - публіцистичні нариси "Жіноча освіта на Україні" (№ 3-4) і

"Женщннн-професорн на у ніверситеті в Болоньї" (№№ 20-23).

Під впливом І. Франка розширилося коло авторів "Зорі" з Гатчини,

які маш вищий ступінь таланту, ніж масляки й шараневичі. Оповідання

"Задля кусника хліба" (№№ 20-22) подала в журналі Наталя Кобринська.

добірки віршів надрукували Юлія Шнайдер (№№ 1-18, з перервами) і

Клнменшна Попович (№№6: 12: 13: 17).

За короткий час обличчя жу рналу цілком змінилося. Ом. Партнцькнй

чи то просто втомившись від редакторської діяльності, чи побачивши, що

І. Франко робіпь це набагато краще за нього, вирішив від Нового 1885

1ЛіІсторія української журналістики XIX століття

року передати часопис йому. Цей намір призвів до того, що І. Франко

опинився під ударами двох політичних сіп.

З одного боку. Михайло Драгоманов вимагав реформування "Зорі",

розширення представництва в ній громадівських (соціалістичних) ідей,

переведення часопису на фонетичній! правопис, відмови від псевдонімів і

підписування текстів своїми іменами та ін. Тимчасом суспільні обставини в

Галичині складалися так. що ці прості вимоги виконати було неможливо.

У листі до М. Драгоманова від 21 жовтня 1884 року І. Франко писав

про те. що галицька публіка звикла до етимологічного правопису і

часописів, які віщаються фонетикою, не читає. "Головно задля правопнсі, -

запевняв І. Франко. - упав "Світ", як упала в Галичині "Правда". (...)

Чльтернатива тут иредстаатяється така: або зачати видаватися фонетикою

і згори засудитися на 100 пренумерантів, т. є. засудити ціле діло на невдачу,

або зробити формальну уступку щодо правописі. і старатись освічувати

людей у ділах, далеко важніших від правописі'

081

. Не міг пристати І.

Франко й на вимогу М. Драгоманова подавати всі матеріали під

справжніми прізвищами авторів. Найважливіше зараз не втратити журнат.

"не друкувати нічого такого, ради чого цензура забороніпа б "Зорю", -

писав він. - Ви розумієте, яка б то була велика моральна шкода дтя України,

коли б "Зорю" забороніпа цензура. При теперішнім тяжкому стані доволі,

щоб стояло під "Отче наш" ім'я Драгоманова. а певне, що "Зорі" не

пустять"

282

.1. Франко не погоджувався з вимогами М. Драгоманова. той не

хотів нічого слухати і соромив його за компромісну позицію.

З другого боку, керівництво народовського Товариства імені

Шевченка перелякаюся від можливості втрати свого важливого органу і

перетворення його на рупор радикалізму . Маючи Ом. Партацького за

свого члена, воно і його приватний журнал числіио своїм, тим паче, що

друкувався він у друкарні Товариства. Саме в грудні 1884 року в "Киуегі

Lwowskim" була опублікована відома М. Павлика "Москвофільство і

українофільство між українським народом у Галичині", де зневажливо

йшлося про народовських діячів, а натомість підносився І. Франко. "Так

зараз піднявся між старшими українофілами страшенний крик, писав І.

Франко 13 грудня 1884 року в листі до О. Коннського. - звісно, не на

Паатнка самого, але на "них", на соціалістів чи що. "От глядіть, як "воші"

пишуть тепер уже! - говорилось у кружках. - А що ж вони будуть писати,

коли дістануть "Зорю" в свої руки!""

5

Почалися наради виділу (прааління) Товариства імені Шевченка, де

засідали Д. Гладіпович. Мих. Подоликський. Ю. Романчук, С.

Громннцькнй. Ю. Медведський і Т. Барановськпй. Користуючись тим. що

281

Франко І. Я. До М. П. Драгоманова. 21 жовтня 1884 р. // Франко І. Я. Зібр.

творів: У 50 т. - К.. 1886. - Т. 48. - С. 485.

ж

Там само. - С. 486.

285

Франко І. Я. До О. Я. Коннського 13 грудня 1884 р. // Франко І. Я. Зібр.

творів: У 50 т. - К.. 1986. - Т. 48. - С. 498.Ом. Парлщышй мав перед дру карнею Товариства 200 зл. р. боргу ще за

видання попереднього журналу "Дзеркало", ного схилили прийняти

пропозицію про передачу "Зорі" Товариству зі скасуванням боргу. Ом.

Партацький погодився, виторгувавши собі право ще рік залишатися

редактором і мати серед співробітників І. Франка. Так "Зоря" з січня 1885

року стала власністю Товариства імені Шевченка. До редакційного комітету

увійшли: Ом. Партацький (як відповідальний редактор). Мах.

Подолинськнй. Г. Цеглннськнй. Ю. Целевич. О. Кантівський, С.

Громницький і І. Франко. Проте, довідавшись про таке рішення, що було

прийняте без нього і образіпо його. І. Франко заявив, що ні до редакційного

комітету не увійде, ні жодного рядка до "Зорі" більше не напише.

Щоправда, обіцянки своєї не дотримав і з часом все ж друку вася в журналі.