323Нового напрямку набуває думка публіциста з введенням теми

москвофільства. Тоді як "москаль нас немилосердне катує, слава України

від москаля гине", знаходяться люди, що кличуть нас до єдності з катами.

Та п ми самі, коли перед ляхами боронитися, то доводили, що маємо свою

мову, якою 15 мільйонів люду говорінь. А на ділі, "чи не прибрали ми собі

якийсь нововидуманий язик?" - запитував Д. Танячкевич. Цілком

справедливо дорікає нам М. Чернишевськин. що "ми одриваємся від

спільності з нашими братами на Вкраїні". А М. Катков зовсім відмовляє

нам у праві мати свою літературу.

Дві громадки виділились серед галичан: прихильники Москви і

прихильники "єдності всенародної руської". Москвофіли з їхніми

покровителями в Росії, слов'янофілами, вигадали дія нас дві літератури,

відмінні за мовою: особливу для учених і "образовнних" і окрему для

народу. Але у самих великоросів немає двох літератур, там одна літерату ра.

Так само мусить бути і в нас. Критикуючи москвофілів, публіцист

намагався переконати їх у помилковості їхньої позиції й закликав до

порозуміння з народовцями на українському грунті. "Уважаймо велику

працю України за свою власну, - писав він. - не відлучаймося від України в

літературі, приймім їх твори яко плід власного духа".

Справді, літературна частина "Мети" формувалася на цій засаді -

прагненні якомога ширше представити українську літературу з Росії. Тут

були опубліковані поезії Т. Шевченка "Заповіт", уперше "Н.

Костомарову". "Мені однаково" (1863. № 4). Уперше тут було

опубліковано вірш II. Чубннського "Ще не вмерла Україна", помилково

приписаний також Т. Шевченкові. Останньому творові судилося стати

національним гімном українців. А вірш "Мені однаково" сприймається

сьогодні як другий заповіт Шевченка. Це були твори, що навічно увійшли

в у країнську національну свідомість.

Після припинення журналу "Основа" в Петербурзі активну участь у

"Меті" брав П. Куліш. Шевченкові твори тут опубліковані за його

списками. Із свого доробку він опублікував тут "Думу про Саву

Кононенка", поему "Могильні сходини", оповідання "Мартин Гак",

уривки з історичного роману "Брати", історичну працю "Руїна".

Д. Мордовець опублікував тут поему "Козаки і море". У перекладі з

російської мови К. Климковича були опубліковані в "Меті" дві повісті С.

Гребінки "Можебилнця" і "Так іноді люде женяться". Навіть професор В.

Антонович під псевдонімом В. Маринчук опублікував у третьому числі

вірш "З колишнього" з історії гайдамаччини, зовсім непоганий з погляду

поетичної техніки.

З наддніпрянської публіцистики гарне враження справляли нариси

Левка Гончаренка "Значення Київського університету для українського

народу " та "Дещо про школи народні на Україні".

На ідею єднання Наддніпрянщини й Галичини "працювало"

розміщення пору ч художніх творів західноукраїнських авторів, серед яких

виділявся Ю. Федькович. У "Меті" були опубліковані його вірші "Писанка".

Я9.А.

Михайлии І.Л.Історія української журналістики XIX століття

"До керманича ". "Зіронько моя". "Дарма". "Не можу". "Чекайте" (1863. №