120Історія української журналістики XIX століття

Образ темної мовчазної хмари, що ховає блискавку піл грудьми,

розпочинає вірш. Але приходить час, і хмара родить блискавку, починається

гроза, буря. Та образи природи дія О. Корсуна ,не

Л

*імодостатні. Це

метафоричне втілення самого поета і його творчого процесу:

Отак не раз буза й зо мною:

Утихомирюсь, не бурчу -

(Мов хмара та перед грозою)

На думці вірші - я ж мовчу!

Аж ось, мов блискавка... Дивіться!

Та думка гарно зодяглась -

_Як на Великдень молодиця.

А далі в віршах розплилась... (с. 220)

Метафоричне творче мислення було властивим О. Корсуневі. У вірші

“Коханка” в образі коханої дівчини він виводить насправді своє рідне село

Антипівку. Невеличкий вірш на чотирнадцять рядків “Старі пісні” теж

містив кілька поворотів поетичної думки: старі пісні дія автора правили за

символ козацької України: вони п'янять людину, як горілка: чим старіша

горілка, тим вона смачніша; так і з піснями: чим старіші вони, тим глибше

проникають у душу: але якщо від горшки чоловік втрачає розум, засинає, то

пісня - навпаки, пробуджує в людині свідомість, робить її громадянином.

Навіть узявши традиційний сюжет прощання козака з дівчиною у

вірші “Зрада”, О. Корсун запропонував його оригінальне трактування:

козак їде насправді не на війну, а в шинок, де живе бабуся з дочкою-

красунею; а Маруся, провівши його, кличе в гості Василя, нового коханого.

Почасти цей вірш суперечив героїчним мотивам української народної

творчості, але в побутовому жартівливому фольклорі (наприклад, пісня

“Ой кум до куми залицявся”) такі мотиви зустрічаються й виглядають

цілком органічно.

Романтична лірика О. Корсуна була погрібною в українській літературі,

розвивала новаторський напрямок, пов'язаний із запровадженням

метафоричної поетики, пошуком оригінальних тем, образів, мотивів і

сюжетів. Але талантом і високою поетичною культурою автор не володів; у

добу станоалення й вироблення української .літературної мови лише особливо

потужним обдаруванням вдавалося розв’язати завдання створення свого

поетичного світу. На прикладі О. Корсуна можна виразно спостерігати, як

мова чинить опір авторському задумові, і він приносить у жертву граматику,

а відтак і поетичну виразність своєї' лірики. За зразок цієї' негативної

властивості може правіші вірш “Про себе самого”, що є перекладом з чеської

мови. У вірші ліричніш герой згаду є (зрозуміло, що це поетична у мовність)

слова матері, сказані при його народженні: коли б знала, що з дитнни виросте

“щирий, добрий чех” (с. 227), обгорнула б сіша васильками; якби знала, що

виросте зрадник, закинула б у терші. Аіе цей патріотичний змістовий мотив

втілено в досить невправних віршах. Мати породила мене, розповідає

ліричний герой, “у весенній день у садочику” (с. 227). припускаючнся відразу

двох неправильних слововжіггків в одному рядку.

1 9 1Михайлин і.Л.

Віршований доробок О. Корсуна збагатив альманах “Сніп”, його

лірична творчість відкривала в українській літературі напрямок

метафоричної лірики, присвяченої розробці індивідуальних мотивів, aie

брак поетичної майстерності, недостатнє знання мови зробили ного твори

фактами бібліографії, а не літературної критики.

Закінчивши в 1842 році юридичний факультет Харківського

університету, О. Корсун трохи згодом дістав посаду чиновника для

особливих доручень при Дербенгському військовому губернаторі й відійшов

від творчості й участі в літературному процесі. Але завдяки справі видання

альманаху “Сніп” його ім'я вписане в історію української журналістики.

У цілому “Сніп” у художньому відношенні виявився слабшим за

“Ластівку”. У ньому були представлені твори виключно харківських

авторів. Але сказати, що книжка мала лише регіональний характер, не

можна. Тут були опубліковані твори М. Костомарова, ГІ. Кореницького,

М. Петренка, що увійшли в історію української літератури. Альманах

засвідчив появу нових творчих сил в університетському Харкові,

підживлення Харківської школи романтиків талановитою молоддю, яка за

умови відсутності лідера І. Срезневського, була спроможна гідно

зманіфестувати своє існування.

Приблизно в цей же час у Харкові розпочалася підготовка до

здійснення ще одного великого літературного проекту - видання альманаху

“Молодик”, який став справжнім дітищем Івана Сгоровича Бецького (1818­