X. Нарат. Кожного року він друкував великі статті, що йшли кількома

подачами і становили, як правило, юридичний лікнеп д ія селян. У 1880 році

таку роль відіграла стаття "Податок ґрунтовий і новелі о нім"; у 1881

"Про вивлаїцення під желізниці". "Про рекламації податку ґрунтового" і

"Такса військова": у 1882 "Податок віл кас позичкових і оплати від них"

і друга стаття "Про виаіащення під желізниці".

Михайло Дорундяк - довголітній громадський і культурно-освітній

діяч Борщпвщини. організатор товариства "Просвіта". У 1886 році він

опублікував у "Батьківщині" статтю "Про ліцитацію селянських грунтів і

г:

Франко І. Я. З останніх десятиліть XIX віку // Франко І _Я. Зібр. творів: V 50

т. - К.. 1984. - Т. 41. - С. 487 - 488.

Q70Михайли І.Л.

як їй зараджувати".

Ці статті викликати великий інтерес селянського читача, вчили його

юридично грамотно захищати себе від панської сваволі, відстоювати свої

інтереси у правовій державі, якою безумовно була Австро-Угорщина.

У 1888-1889 роках "Батьківщину" редагував Михайло ГІавлнк,

прагнучи надати їй радикального змісту, але наштовхнувся на опір

консервативної читацької аудиторії, яка звикла відстоювати свої права у

межах легітимності. Відчутна зміна настроїв публікацій відразу

позначилася на зворотному виливові: читачів на газету. М. ІІавликові було

відмовлено в співробітництві.

Газета "Батьківщина" протрималася до 1896 року і померла за зовсім

іншої суспільно-політичної ситуації, аніж та. що була при її народженні.

Вона відіграла свою роль - національного, політичного й культурного

пробудження українського селянства й суспільства в цілому.

"Батьківщина" відійшла саме тому, що у країнська журналістика під кінець

XIX століття вже набрала силу, претворплаея на цілу систему віщань

різного політичного й тематичного спряму вання. Авторитетніш дослідник

української преси Ю. Г. Шаповал вважає "Бальківщину" "підґрунтям до

появи найсерйознішого на той час віщання - газети "ДІло"

:

На відміну від "Батьківщини", спрямованої на селянство, "Діло"

замислювалося як загальнополітична інформаційна газета, розрахована на

широкі кола українства, включно з міською інтелігенцією, якої ставало

чимдалі більше. "Діло" стало другою, поруч з "Батьківщиною"

народовською газетою, що почала виходити невдовзі після неї. Її перше

число з'явилося 1 січня 1880 року.

Ініціатива видавати "Діло" була вислоалена на нараді 36 визначних

народовців, що була скликана Ю. Романчуком і В. Барвінським у грудні 1879

року. Назву газети підказав брат Володимира Олександр Барвінський.

"Коли твоя часопнсь має об'єднати і оживити всіх Ру синів добромнслячих до

спільної праці для добра руского народу, писав він тоді ж у листі до

Володимира. - то нехай зветься ""Діло", бо нам треба ділами двигати наш

нарід з упадку і здобути пошановане його прав. Коли сторонники

староруської партії висту паєть із словом, то народовці повинні віїсту пати на

арені політичній з ділом"2 4

(підкреслення О. Барвінського. - І. М.).

Так у самих назвах газет закріпилася семантика диску сії москвофілів і на­

родовців. Було зрозуміло, що в народовський рух приходиль нова хвиля

діячів, налаштованих на енергійні вчинки. Нарада завсідчила відмінності в ба­

ченні завдань майбутнього друкованого органу . В. Барвінський відстоював

ідею політичного часопису, з теоретичним й літературним ухилом. В. Нав-

роцькшї вказував на непідготовленість інтелігенції, яку може відштовхнули

гз

Шаповал Ю. Г. "Діло" (1880 - 1939 рр.): Поступ української суспільної думки.

-Львів: Б. в., 1999. - С. 6.

гч

Борвінській Олександр. Споминки з мого життя. - Львів: 3 друкарні В. А.

Шейковського. 1913. - Ч. 2. - С. 107.

QQAІсторія української журналістики XIX століття

енергійна позиція газети, і висловився за помірковану її програму. Більшість

підтримала В. Барвінського. правннка. що мав на той час 29 років. Після цьо­

го він заявив, що кидає адвокатську канцелярію і заради газети готовий узяти

на себе редакційну працю. До найближчого співробітництва він запросив

Івана Белея, що мав тоді 23 роки. Старші народовці погодилися віддати газету

в молоді руки, розуміючи, що долю України мусить творити нове покоління.

Володимир Бравінський зобов'язався працювати без платні, аж поки

газета не набуде 300 передплатників. На такі ж умови погодились Ю.

Ромаичук. І. Белей. А. Вахнянин. М Полонинський. Ю. Целевич. Проф. Д.

Гладилович заявив про свою згоду безплатно вести адміністрацію. Для

покриття кошту7

друкарських віттрат тут же на нараді була заснована

видавнича спілка "Діло" з внеском 50 злотих. Перший внесок до неї склав

посол о. С. Качала, який і надалі значними сумами допомагав газеті. Його

підтримали кільканадцять осіб.

У країнське громадянство виявилося спраглим за таким виданням. Вже