433Шевченківські матеріали підносили авторитет Кобзаря, не лише

підтримували його культ серед свідомого українства, toe й робити іст отніш

внесок у наукове вичення- життєвого та творчого шляху видатного

національного поета.

У відділі "Статті з історії, літератури, етнографії і т. ін." та "Споминки,

життєписи і матеріали життєписні" друкував багато статей сам редактор

Василь Лукич. У 1893 році він опублікував статті "Дмитро Яворницькнй"

(№ 3), "Іван Белей" (№ 17). "Леонід Глібов" (№ 22). "До життєписи Ів.

Манжури" (№ 23); у 1894 "Причинок до життєписи Ів. Манжури" (№ 4).

"Михайло Щепкін" (№ 22); у 1895 - "П'ятдесятлітня літерату рна діяльність

Як. Щоголева" (№№ 1-2). "Ог.іяд життя і діяльності Івана Верхра гського"

(№ 2). "Тридцятьлітні роковини смерти Петра Гуляка-Артемовського"

(№№ 21-22); у 1896 - "Микола Сумців" (№ 2). "Огляд життя й діяльності

Петра Ніщинського" (№ 9). 'Олександер Коннськии" (№ 12). Попри велику

кількість ці статті були невеликі за розміром; їх публікація була прив'язана

до портретів письменників, що друкувалися на першій сторінці журналу, у

статтях викладалися загальні відомості про діячів, давалися стислі сумарні

оцінки їх діяльності. У них був сильний інформаційний первень, але

ослаблений аналітичний, інтерпретаційний.

Але працю Василя Лукича для журналу не можна не визнати

продуктивною. Він виконував у журналі величезну чорнову роботу: вів

відділ хроніки, де описував помітніші події в діяльності культурно-освітніх

товариств, відзначення ювілеїв українських письменників: вів відділ

бібліографії, у якому' фіксувалася вся книжкова продукція українською

мовою або дотична до У країни: подавав опис українських періодичних

віщань. "Правда". "Киевская старина". "Часопись правнича", "Житє і

слово", "Діло". По сторінках "Зорі" розкидано безліч його дрібних заміток

і повідомлень про українські книжки.

Взагалі, критика "Зорі" була інформаційною, анотаційною. Її мета

полягала в тому, щоб представити віщання читачеві, а не здійснити його

витлумачення чи побачити рух мистецьких течій. Приємним винятком з

правіша була стаття І. Франка "Наше літературне життя в 1892 році" (1893,

№№ 1-2), написана як лист до редактора "Зорі" на його прохання.

Стаття справді є взірцевим оглядом літературної й науквої праці україн­

ців в усіх культурних центрах. Спочатку з сумом кріггпк відзначив, що "в най­

більшій часті нашої країни, серед маси нашої нації атаспіво нема ніякого руху

літературного" (№ 1. с. 16. Підкрестено І. Франком. І. М.). Проте причину

такого стану він убачав у несприятливих обставинах розвитку української

літерату ри. Якщо за таких умов "пояалення на нашій ниві літерату рній, серед

таких некорисних обставин такої многоти свіжих, талановитих і з гарячіш

запалом та щирою любов'ю до рідного слова натхнутих писатслів дає нахі

запоруку, що стежка, протоптана старшіш поколінняхі. не заросте бур'янохі.

що розвій нашого письменства не зупиниться" (с. 18). Але розвитку ініціатива

І. Франка не хіала, з 1894 року він вже видавав свій журнал "Житє і стово" і

зовсіхі притишив стосунки з "Зорею".

Михайин .Л.