402Історія української журналістики XIX століття

шляхетська верхівка, а народ виявлявся та І. Франком творцем історії. Він

демонстрував великий сту пінь здатності до самоорганізації, вищі моральні

якості, ніж боярська верхівка, готова продати свою землю і своїх земляків

загарбникам. Енергійний сюжет, романтична любовна колізія, гострий

конфлікт були рисами, що забезпечити читабельність твору.

З оповідань варто відзначити класичний твір української дитячої

літератури - оповідання "Schönschreiben '. В його основі автобіографічні

враження. Автор блискуче відтворив антигуманну сутність австрійської

школи, знущання учителів над у чнями, жертвою якого стає й маленький

Мнрон (це був улюблений псевдонім І. Франка). Випадок зневажання

людської й національної гордості навічно закарбувався в душі хлопчика.

Заслуговує на увагу й ще один епічний твір, героєм якого виявився

Мнрон. Це оповідання "Поєдинок". І. Франко зовсім відійшов у ньому від

широко вживаного раніше натуралізму і перейшов до того, що принаймні

в пізніших часах естетична теорія скваліфікувала як експресіонізм: відверто

публіцистичне, символічне вираження авторської концепції. Герой цього

оповідання бере у часть у війні на боці тої сили, яку він вважає пануванням

несправедливості. Відірвавшись від товаришів у запалі атаки, він опинився

наСамоті на полі бою і зустрів привида. Це він сам. Прнвіщ заявив йому, що

Мирон насправді той порядок, що його захищає сам у війську, вважає

пануванням підтоти над чеснотою, а свої діла - служінням тиранії, а

боротьбу - кривавим злочином. Щоб покласти край двійництву, герой

стріляє в привида. але вони обидва падають мертві. Для І. Франка тема

двійництва бу ла такою істотною, що до її більш глибокого філософського

опрацювання він поверну вся в поемі "Похорон" (1899).

Серед поетичних творів відзначається вірш "Vivere memento",

сповнений життєвого оптимізму, енергії. У збірці "З вершин і низин" (1887,

1893) І. Франко завершив ним цикл "Веснянки". Латинське гасло, що

перекладалося по-українськи "Пам'ятай, що живеш!", втілювалося в

коротких хореїчних рядках, що передавати життєствердний настрій вірша:

Люди, люди! Я ваш брат.

Я для вас раї жити.

Серця свого кров'ю рад

Ваше горе змити.

А що кров не зможе змить.

Спалімо огнем то!

Лиш боротись значить жить...

Vivere memento!

Збагачували жу рнал літерату рно-критичні, публіцистичні та історичні

праці І. Франка. Стаття "Жіноча неволя в руських піснях народних"

писалася 10-20 травня 1882 року, тобто ще у "світівський" період життя

автора і призначалася для публікації в журналі "Світ". На ній відчутніш

тиск соціалістичних ідей. І. Франко шукав у фольклорі відображення того,

чого немає в українському народному житті: родинних утисків жінки,

придушення її вільного вибору тощо. У багатющій українській пісеннійМихайли І.Л.

творчості він. (рештою, зміг знайти й описи ситуацій жіночої неволі, але

змушений був зробіпи висновок у дусі соціатістичної ідеології: народна

морать не містить у собі підстав дія жіночої неволі. її викликає тиск

поганих обставин економічних. Наступний аналіз "Пісні про шапдаря"

історики літератури вважають першопоштовхом до створення

драматургічного шедевру І. Франка - драми "Украдене щастя" (1893).

У статті "Конечність реформи учення руської літератури по наших

середніх школах" І. Франко протестував проти схоластики у викладанні

української літератури, переобтяженості, а то й засміченості програм і

читанок творами стародавніми, які важко зрозу міти су часній дитині, а ще

важче - відшукати відгук у дитячому серці. Натомість він пропонував

зосередити вивчення літератури на опануванні цікавими і живими

фольклорними творами, та широко представити нову літературу в особі 'Г.

Шевченка. Марка Вовчка. Г. Квітки. І. Нечуя-Левицького, який уже на той

час дав свої класичні повісті "Микола Джеря" і "Капдашева сім'я".

Історична праця "Польське повстання в Гатчині року 1846" на

широкій документальній основі викладаю трагедію польської "рухавки",

яка засвідчила остаточний проват ідеї відродження історичної Польщі.

Ворогами повстанців виявилися самі польські та українські селяни, які

заарештували повстанців і або самі їх побили, або віддати в руки

австрійської влади. І. Франко втлумачив історичні події як свідчення

остаточного зруйнування зв'язку шляхтн з своїм народом, відсутносгі

народного джерела підтримки позбаатених грунту ідеологічних побудов.

Від художніх творів і публіцистики І. Франка віяло свіжістю і

відчуттям непересічного татангу. До "Зорі" потяглися інші автори і з

Гатчини й України, яких залучав І. Франко до участі в часописі. У 1884

році тут друкуватися оповідання "Пігмаліон" (№ 22-24) Олени Пчілкп та її

вірш "Прощання ' (№ 15). Поезіями "Конвалія" (№ 22) і "Сафо" (№ 23)

дебютуваїа Леся Українка. У "Зорю" прийшов Борне Грінченко,

надрукувавши тут під псевдонімом Васть Чаііченко оповідання "Чудова

дівчина" (№ 16). та добірки віршів (№№ 4: 20) і під іншим псевдонімом /в.

Перекотиполе у ч. 21 ще одну добірку віршів. Розгорнув співробітництво з

журналом О. Коннськпй. надрукувавши під криптонімом О . Я . К .

оповідання "Порвані стру ни" (№№ 6-11). "Музика Паато Дортус" (№№ 18­